Базові показники міжпредметної інтеграції у шкільництві. Міжпредметна інтеграція та її значення у сучасній освіті. Інтеграція з літературою

Сучасне суспільство висуває дедалі вищі вимоги до випускників шкіл. Вони повинні не тільки володіти предметними знаннями та вміннями, але й уміти їх застосовувати у різних ситуаціях. Але більшою мірою шкільне навчання переважно спрямоване формування у учнів готовності до складання іспитів та проходження централізованого тестування. При цьому недостатньо вирішується завдання розвитку у школярів здатності застосовувати отримані знання та вміння для вирішення міждисциплінарних проблем, якими характеризується сучасне соціально-економічне, професійне, наукове та повсякденне життя. Одним із шляхів вирішення цієї протиріччя є реалізація міжпредметних зв'язків у навчальному процесі, взаємозв'язків між матеріалом, що вивчається, і соціально-еколого-економічними проблемами соціуму, завданнями майбутньої професійної діяльності школярів.

Аналіз низки досліджень (О. Л. Жук, С. Н. Сіренко, М. М. Берулава та ін.) дозволив уточнити визначення міжпредметних зв'язків у шкільній освіті. Міжпредметні зв'язки - це встановлення взаємозв'язків (через наступність, синтез, інтеграцію) між структурними елементами навчального матеріалу двох предметів; 2) об'єднання структурних елементів навчального матеріалу з двох або кількох предметних областей у єдиний смисловий блок (модуль) та використання його при вивченні матеріалу або у процесі вирішення міжпредметних завдань; 3) інтеграція процесів навчання та виховання через розробку учнями кейсів, проектів із впровадженням наукових освітніх результатів у практику.

У дипломному дослідженні, що проводиться нами, міжпредметне завдання виступає механізмом, що інтегрує структурні елементи різних предметів.

Проблема міжпредметної інтеграції у шкільному освіті розробляється дослідниками протягом багато часу. Ще Я.А. Коменський зазначав: «Все те, що перебуває у взаємному зв'язку, має викладатися у такому ж зв'язку». Джон Локк також вважав, що кожен предмет не повинен викладатися в чистому вигляді, він обов'язково повинен бути наповнений елементами з інших предметів. Представлені висловлювання великих мислителів є актуальними і в сучасних умовах, оскільки в повсякденному житті особистості доводиться вирішувати низку комплексних (міждисциплінарних) проблем (поводження з технікою, раціональне використання ресурсів, збереження природного середовища, здоровий спосіб життя, планування сімейного бюджету, прийняття соціокультурного різноманіття, організація полікультурної взаємодії та ін.).

На початку ХІХ ст. в Росії через наростаючу диференціацію наукових знань було реформовано шкільну програму, що призвело до збільшення числа навчальних предметів. Ушинський однією з причин реформи називав відсутність взаємозв'язку навчальних предметів. Він уперше дав найбільш повне психолого-педагогічне обґрунтування міжпредметних зв'язків, стверджуючи, що «знання та ідеї, які повідомляються, якими б там не було науками, повинні органічно будуватися у світлий і, по можливості, широкий погляд на світ та його життя». Система знань, за його твердженням, дозволяє піднятися до високих логічних і філософських відволікань, а відокремленість знань призводить до омертвіння ідей, понять.

У пізніші періоди розробкою теорії міжпредметних зв'язків займалися такі російські вчені, як В. Я. Стоюнін, Н. Ф. Бунаков, В. І. Водовозов та ін.

Впровадження міжпредметних зв'язків лише на рівні інтеграції знань яскраво виявляється у прагматичному підході до навчання у працях Дж. Дьюї, Р. Кіршенштейнера, У. А. Лая.

Н. К. Крупська однією з перших підкреслювала необхідність єдності знань на основі діалектичного методу і критикувала комплексні програми, в яких відображалися не існуючі в житті зв'язки, а штучні. На поч. 30-х pp. під час запровадження нових програм, побудованих на предметної основі, передбачалося усунення розрізненості між предметами. П. Н. Груздєв, П. Н. Шимбіров, І. Т. Огородніков, М. А. Данилов, Б. П. Єсипов та ін. розкривали дидактичні аспекти проблеми міжпредметних зв'язків. У 50-ті роки. теорія міжпредметних зв'язків розроблялася з позицій активізації навчальної діяльності учнів (Б. Г. Ананьєв та ін.).

Головна мета міжпредметної інтеграції - створення у школярів цілісного ставлення до навколишнього світу, т. е. формування світогляду. Розглянемо деякі можливості при інтегрованій побудові навчального процесу, що дозволяють якісно вирішувати завдання навчання та виховання учнів:

1) перехід від внутрішньопредметних зв'язків до міжпредметних дозволяє учню переносити способи дій з одних об'єктів на інші, що полегшує вчення та формує уявлення про цілісність світу. При цьому слід пам'ятати, що такий перехід можливий лише за наявності певної бази знань внутрішньопредметних зв'язків, інакше перенесення може бути поверховим та механічним;

2) збільшення частки проблемних ситуацій у структурі інтеграції навчальних предметів активізує розумову діяльність учня, змушує шукати нові способи пізнання навчального матеріалу, формує дослідницький тип особистості;

3) інтеграція веде до збільшення частки узагальнюючих знань, що дозволяють школяреві одночасно простежити весь процес виконання дій від мети до результату, свідомо сприймати кожен етап роботи;

4) інтеграція збільшує інформативну ємність уроку;

5) інтеграція дозволяє знаходити нові чинники, що підтверджують чи поглиблюють певні спостереження, висновки учнів щодо різних предметів;

6) інтеграція є засобом мотивації вчення школярів, допомагає активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, сприяє зняттю перенапруги та стомлюваності;

7) інтеграція навчального матеріалу сприяє розвитку творчого мислення учнів, дозволяє їм застосовувати отримані знання в реальних умовах, є одним із суттєвих факторів виховання культури, важливим засобом формування особистісних якостей, спрямованих на добре ставлення до природи, людей, життя;

8) повною мірою реалізувати все вищезгадане допомагають інтегровані уроки математики з іншими навчальними предметами, які відрізняються від звичайних уроків великою інформативністю і тому вимагають чіткої організації пізнавальної діяльності. Такі уроки мають бути чіткими, компактними, продуманими на всіх етапах. Такі уроки знижують стомлюваність головного мозку, створюють комфортні умови для школяра як особистості, підвищують успішність навчання, дозволяють уникнути ситуації, коли той чи інший предмет потрапляє до розряду не коханих.

Взаємозв'язок навчальних предметів та його взаємодія складає кількох рівнях. Наведемо їх класифікацію за Сіренко С.М.

У першому рівні взаємозв'язок предметів простежується лише теоретичному рівні, тобто. теоретичні положення та методи можуть використовуватися, доповнюються та переходити з одного предмета до іншого, але при цьому можна чітко позначити взаємодіючі предмети. Це пов'язано з тим, кожен предмет зберігає свої теоретичні припущення і методологію без істотного зміни. Такий вид створення міжпредметного зв'язку не забезпечує належному рівні розвитку надпредметних знань і умінь. Взаємодія предметів цьому рівні скоріш можна назвати полипредметным.

Наступний рівень міжпредметної взаємодії передбачає синтез різних теоретичних знань та методів різних предметів для дослідження будь-якої проблеми. Під час створення саме такого зв'язку між предметами можна говорити про міжпредметну інтеграцію в освітньому процесі школи. Міжпредметність, на думку Є. Н. Князєвої, означає кооперацію різних наукових областей, циркуляцію загальних понять для дослідження певної проблеми чи явища. Гуманітарні та природничо-наукові цикли предметів у даному випадку не протиставляються, а взаємодоповнюють один одного.

Третій, вищий рівень межпредметного взаємодії (транспердметність) передбачає вихід межі конкретних предметів, характеризується перенесенням когнітивних схем з однієї предметної області в іншу, розробкою та здійсненням спільних проектів. За такого рівня взаємодії навчальних предметів можна говорити про цілісний підхід до вирішення міжпредметного завдання.

Найважливішим засобом міжпредметної інтеграції у шкільній математиці є міжпредметне завдання. Зміст таких завдань, які мають представлені вище характеристики, обумовлені різним рівнем узагальнення (інтеграції) навчального контенту, що дозволило уточнити сутність різних видів інтеграції. Горизонтальна інтеграція передбачає вирішення прикладних завдань у межах одного предмета; при цьому зміст одночасно перебувають у предметному полі кількох навчальних предметів. Вертикальна інтеграція доповнює горизонтальну та передбачає включення до змісту освіти міжпредметних прикладних завдань. У ході вертикальної інтеграції вирішуються не вузькопредметні завдання, а міжпредметні проекти, в розробку та реалізацію яких роблять свій внесок багато навчальних предметів

Створення міжпредметних зв'язків сприяє кращій реалізації розвивальних та виховних цілей уроку, і навіть загальному розвитку особистості у вигляді перебудови логічної структури методів і прийомів навчання, які забезпечують перенесення знань із однієї предметної області в іншу.

Очевидна виховна функція міжпредметних зв'язків як у навчанні і вихованні, і професійної орієнтації учнів, зокрема міжпредметні зв'язку здійснюють функцію. Спільному розвитку особистості сприяє перебудова логічної структури методів та прийомів навчання, що забезпечують перенесення знань з однієї предметної галузі в іншу.

Міжпредметні зв'язки можуть включатися до уроку у вигляді фрагмента, окремого етапу уроку, на якому вирішується певна пізнавальна задача, що вимагає залучення знань з інших предметів. Слід ретельно відбирати інформацію з інших навчальних предметів, щоб додаткові відомості не перевантажували урок та не затуляли зміст навчального матеріалу з історії.

Одне з найважливіших завдань сучасної освіти – показати учням єдність навколишнього світу. p align="justify"> Для формування цілісної картини світу доцільно використовувати на уроках міжпредметні зв'язки, за допомогою яких школярі вчаться бачити подібні закони та закономірності у розвитку тих чи інших процесів і явищ.

Таким чином, сучасна педагогічна наука стверджує, що для продуктивного засвоєння учнем знань та для його інтелектуального розвитку засобами різних предметів важливим є встановлення широких зв'язків як між різними розділами курсів, що вивчаються, так і між різними предметами в цілому. Представляють цінність зв'язку як із спорідненими за змістом дисциплінами, а й міжциклові зв'язку. p align="justify"> Велике значення інтеграції для розвитку інтелектуальних творчих здібностей учнів пояснюється тим, що в сучасній науці все більше посилюється тенденція до синтезу знань, до усвідомлення і розкриття спільності об'єктів пізнання. При цьому вчені стверджують, що ця тенденція має постійно посилюватись у майбутньому.

Потреба в синтезі наукових знань обумовлена ​​дедалі більшою кількість комплексних проблем, що стоять перед людством: проблем, вирішення яких можливе лише із залученням знань із різних галузей науки. Ставиться питання про формування нового, інтерактивного способу мислення, характерного та необхідного для сучасної людини. Такий підхід у навчанні сприяє виробленню системи знань, розвиває здатність до їхнього перенесення.

Інтеграція питань із різних навчальних предметів та об'єднання в одному знанні знань із різних галузей є реалізацією міжпредметних зв'язків у навчанні. Саме вони найефективніше вирішують завдання уточнення та збагачення конкретних уявлень учнів про навколишню дійсність, про людину, про природу та суспільство та на їх основі – завдання формування понять, загальних для різних навчальних предметів, які є об'єктом вивчення різних наук. Засвоюючи їх на одному уроці, учень поглиблює свої знання про ознаки опорних понять, узагальнює їх, встановлює причинно-наслідкові зв'язки.

Аналіз літератури дозволяє зробити висновок, що ефективним засобом міжпредметної інтеграції у школі виступає реалізація міжпредметних зв'язків у процесі викладання шкільного курсу математики у вигляді прикладних завдань. Саме універсальний характер математичних знань та умінь дозволяє більш ефективно встановлювати міжпредметну інтеграцію не тільки в рамках природничо-наукових предметів, а й соціально-гуманітарних. Цій проблемі присвячено такі розділи дипломної роботи.

міжпредметний урок

Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

Розміщено на http://www.allbest.ru/

Міжпредметна інтеграція у початковій школі

Вступ

Глава 1. Теоретичні основи міжпредметної інтеграції у початковій школі

1.1 Історичний аспект процесу міжпредметної інтеграції початкової школи

1.2 Базові характеристики міжпредметної інтеграції та її дидактична модель

1.3 Розробка концептуальної основи функціонування міжпредметної інтеграції у початковій школі

Глава 2. Міжпредметна інтеграція у практичній навчальній діяльності

2.1 Аналіз підручників для початкової школи з позиції міжпредметної інтеграції

2.2 Особливості інтегрованих уроків у початкових класах

2.3 Аналіз результатів анкетування учнів

Висновок

Список використаної літератури

Додаток №1

Додаток №2

Додаток №3

Додаток №4

ВСТУП

Актуальність теми:Початкова школа - самоцінний, принципово новий етап у житті дитини: він починає систематичне навчання в освітньому закладі, розширюється сфера його взаємодії з навколишнім світом, змінюється соціальний статус та збільшується потреба у самовираженні. Початкова освіта відіграє важливу роль у загальній системі освіти, тому що отриманий у початковій школі особистісний досвід дитини, досягнутий рівень розвитку, є базою, фундаментом для подальшого навчання.

Наростаючий потік різної інформації при традиційних способах відбору змісту навчання неминуче впливає на навчальний процес, часто ускладнює зміст, порушує стабільність, призводить до навантаження молодших школярів навчальною інформацією, що не має загальноосвітнього значення. Існуюча попредметна система навчання, яка передбачає придбання знань у результаті вивчення окремих курсів-предметів, призводить до того, що учні який завжди цілісно сприймають навчальний матеріал про предмети, явища і не завжди ясно уявляють картину навколишнього світу. Слабкий зв'язок навчальних дисциплін один з одним породжує серйозні труднощі у формуванні у школярів цілісної картини світу. Предметна роз'єднаність стає однією з причин фрагментарності світогляду випускника школи, тоді як у сучасному світі переважають тенденції до економічної, політичної та інформаційної інтеграції.

Нові завдання, які стоять перед школою, сьогодні потребують нових підходів до навчання та виховання дітей. Поруч із традиційними способами розвитку школярів набирають сили нові методики вчителів-новаторів. Педагогічна наука та практика у творчому союзі прагнуть знайти нові рішення щодо здійснення навчально-виховного процесу. У цих умовах здійснюються спроби нетрадиційного вирішення проблеми оновлення, змісту, навчання та виховання, які багато педагогів-дослідників і нововведень ри-практики починають шукати на шляхах "міжпредметної інтеграції".

Інтеграція у освіті - невід'ємна риса часу, одне із сторін соціокультурного розвитку суспільства. "На нинішньому етапі розвитку освітніх систем, - пише З.Є. Гельман, - ідея інтеграції - це не просто методичний прийом. Це методологічний принцип, своєрідний наріжний камінь освіти ХХІ століття". Основною метою інтеграції в освіті є формування у молодших школярів системності знань як засобу цілісного сприйняття світу та умови подальшої освіти та самоосвіти. Інтегроване навчання дозволяє показати учням світ у всьому його різноманітті із залученням наукових знань літератури, музики, живопису, що сприяє емоційному розвитку дитині та формуванню її творчого мислення.

У вітчизняній освітній теорії та практиці проблема інтеграції розглядалася у працях Л.М. Бахарєвої, В.С. Безрукова, Н.І. В'юнової, Г.І. Ібрагімова, І.Д. Звєрєва, Ю.С. Тюннікова, В.М. Максимової, Г.Ф. Федорця та ін. Інтеграційним процесам у початковій школі присвячені дослідження О.Л.Алексенко, Л.П. Барилкіної, С.І. Волкова, Л.М. Долгополовой, В.І. Іванцова, Е.Л. Мельник, А.І. Поповий, О.М. Потапової, Є.Ю. Сухаревській, Л.І. Тікунової, З.П. Шабаліною та інших. Ними виявлено основи інтеграції у початковій школі, визначено способи та умови побудови інтегрованого змісту освіти.

Методологічні та теоретичні основи міжпредметної інтеграції в сучасних умовах закладені у працях Є.П. Асаулюк, Є.Б. Євладової, Л.П. Іллєнко, Л.В. Занкова, Ю.М. Колягіна та ін.

Проблема міжпредметної інтеграції навчання та виховання у початковій школі важлива і сучасна як теорії, так практики. Її актуальність продиктована новими соціальними запитами до школи. Аналіз психолого-педагогічної літератури, вивчення досвіду роботи освітян загальноосвітніх шкіл дозволяє зробити висновок про недостатнє використання педагогічних можливостей міжпредметної інтеграції в освітньому процесі початкової школи. Важливо врахувати те що, що інтеграційні зв'язки між предметами початкової школи мало розроблені, викладені суперечливо, багато розбіжностей серед вчених у розумінні сутності цих зв'язків. Вчителі, не маючи чіткої системи методичних рекомендацій з цього питання, змушені вирішувати цю проблему на емпіричному рівні. Багаторічні спостереження показують, що молодші школярі, а пізніше випускники середньої школи, отримавши підготовку з тих чи інших предметів, не можуть застосовувати знання, вміння та навички щодо інших предметів практично. Їм не вистачає самостійності мислення, уміння переносити отримані знання у подібні чи інші ситуації. Все це відбувається через взаємну неузгодженість занять з різних навчальних предметів у початковій школі.

Основне протиріччя, що лежить в основі досліджуваної теми, полягає в тому, що молодші школярі за своєю природою схоплюють явища дійсності цілісно, ​​їх мислення за своєю природою "інтегративно", школа ж, розчленовуючи світ на "предмети", певною мірою йде в розріз зазначеної дітей дітей. Ми своїм дослідженням попереджаємо: не треба захоплюватися предметністю.

Мета дослідження -розробка та експериментальна апробація концептуальної моделі міжпредметної інтеграції у початковій школі.

Об'єкт дослідження -міжпредметна інтеграція в освітньому процесі початкової школи

Предмет дослідження -міжпредметна інтеграція як цілісного сприйняття молодшими школярами картини навколишнього світу.

Були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу щодо проблеми дослідження.

2. Виявити базові показники межпредметной інтеграції.

3. Розробити концептуальну модель функціонування міжпредметної інтеграції у початковій школе.

4. Провести експериментальну апробацію концептуальної моделі міжпредметної інтеграції у початковій школі.

Гіпотеза дослідження полягаєу припущенні, що:

2. Використання зазначеного потенціалу підвищило б ступінь цілісності картини світу, що формується у дітей, повело б до збільшення радіуса орієнтовної основи дій, покращило б мотивацію вчення учнів.

3. Вчителям початкових класів необхідно активніше опановувати порівняно нової їм компетенцією в інтегративної сфері навчального процесу.

Методи дослідження:аналіз педагогічної, психологічної, методичної літератури, анкетування, розмова; аналіз даних анкетного опитування; проведення дослідно-експериментальної роботи, якісне опрацювання отриманих результатів.

Глава 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖПРЕДМЕТНОЙ ІНТЕГРАЦІЇ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОЦЕСУ МІЖПЕРЕДМЕТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Питання про здійснення інтеграції в педагогічному процесі виникло в той період, коли знання, які збираються та узагальнюються філософією, перестали укладатися в рамки однієї науки і стали виділятися в самостійні галузі знань. Диференціація наук призвела до окремого викладання навчальних дисциплін. У процесі дроблення, як свідчить історія педагогіки, між знаннями порушився природний зв'язок, що існує між предметами та явищами реального світу.

Процес інтеграції у навчанні має давню історію та пов'язаний з ідеєю міжпредметних зв'язків, що виникла в результаті пошуку шляхів відображення цілісності природи у змісті навчального матеріалу. Ще великий дидактик Ян Амос Коменський наголошував: "Все, що перебуває у взаємному зв'язку, має викладатися в такому ж зв'язку".

Пізніше у Д. Локка ідея міжпредметних зв'язків пов'язана з визначенням змісту освіти, де один предмет наповнюється елементами та фактами іншого.

І. Г. Песталлоці розкрив різноманіття взаємозв'язків навчальних предметів і вказував на небезпеку відриву одного предмета від іншого.

Ідею необхідності здійснення міжпредметних зв'язків у процесі навчання, які можуть бути інтерпретовані як одна із форм інтеграції, висловлював ще К.Д. Ушинський. Він вважав, що знання, що повідомляються будь-якими науками, повинні формуватися в широкий погляд на світ і його життя.

К.Д.Ушинский злив у єдине ціле окремі елементи 2-х видів мовної діяльності (лист і читання) на формування в дітей віком здатність до дистанційного спілкування з допомогою тексту. Як відомо, створений К.Д.Ушинським метод навчання грамоти засобом інтеграції письма та читання виявився настільки гарним, що використовується й досі. Ушинський вплинув на методичну розробку теорії міжпредметних зв'язків, якою займалися багато педагогів, особливо В. Я. Стоюнін, Н.Ф. Бунаков, В. І. Водовозов та ін.

У статті "Від дитини - до світу, від світу - до дитини" І. Богуславський наголошував на тому, що ще в середині XIX століття існувало протиріччя між природним, цілісним сприйняттям дитиною навколишнього світу та штучним її розподілом на предмети в шкільній освіті.

У країнах Західної Європи, а найбільше Німеччини, стали створювати перші комплексні програми. Автори цих програм намагалися поєднати вивчені явища навколо якогось єдиного стрижня, наприклад навколишньої місцевості (родинознавство), трудових процесів чи культури.

На рубежі XIX і XX століть видатний реформатор освіти Дж. Дьюї, проголосивши дитину Сонцем, центром педагогічного всесвіту, висунув новий принцип побудови навчальних програм: "Від дитини – до світу і від світу – до дитини".

На зміну предметоцентризму прийшли комплексні теми кола, що розширюються в міру дорослішання дитини: родина-школа-район-місто-країна-людство-Всесвіт, що і призвело до розширення змісту освіти.

На початку XX століття "Кружком Московських міських вчительок" (I9IO-I9I5 рр.) під керівництвом педагога-новатора Н.І. Поповий вчитель виробив власну програму на основі повного об'єднання предметів в інтегративний курс: "Природознавство" - знайомство молодшого школяра з навколишньою природою, і "Суспільствознавство" - знайомство з людьми, суспільством, установами та обов'язками. Підкреслювалися "глибокі та широкі" взаємини між гуманітарними та природними предметами; історією з географією та природознавством. Граматику та арифметику можна було поєднати з іншими предметами через матеріал з відповідних галузей знань. У початковій школі висувалась ідея вивчення одного " предмета " - світознавства, интегрирующего у собі й інші дисципліни у єдиний освітньо-виховний комплекс.

У 1915-1916 роках під керівництвом міністра народної освіти графа П. І. Ігнатьєва у матеріалах реформи школи приділялася велика увага встановленню міжпредметних зв'язків та інтеграції навчального матеріалу. Планувалося запровадити спеціальний курс "Родинознавство", який включав такі сфери, як Природа, Тваринний світ, Людина (населення, матеріальна, духовна і громадська культура), де учні спостерігали б за навколишнім життям і вивчали зібраний матеріал. Як інтегруючий стрижень встановлювалися концентричні кола: школа - вулиця - село (або місто) з околицями - повіт (з рідною волістю) - губернія.

Значні зміни у зміст освіти та її організацію було внесено 1923 р., як у практику школи почали вводитися звані комплексні програми, підготовлені науково-педагогічної секцією Державної вченої ради (ГУСа). Комплексне навчання передбачало інтеграцію різнопредметних знань у процесі вирішення конкретних життєво важливих проблем. Педагоги розглядали предметне та комплексне навчання з протилежних точок зору. Схеми Державної Вченої Ради виділили три основні блоки: суспільствознавство - працезнавство - природознавство. Відповідно до цих принципів зміст навчального матеріалу у програмах ГУС концентрувався навколо трьох тем: природа, праця, суспільство. На чільне місце ставилася трудова діяльність людини, яка повинна була вивчатися у зв'язку з природою як об'єктом цієї діяльності, і громадським життям як наслідком трудової діяльності. Навчальні предмети позбавлялися своїх самостійних завдань і розчинялися в інтеграційних курсах початкової школи, або зберігалися в середній ланці і служили своїм змістом вивченню комплексних тем: "Місто", "Фабрика", "Колгосп".

Але так пощастило не всім предметам, тому що до 1927 література, історія, географія були інтегровані в курс суспільствознавства. Інтегровані уроки викликали певне зниження грамотності та математичних навичок серед учнів.

Таке зниження якості знань та міцності сформованих навичок змусило відмовитися від ідеї інтегрованого навчання і перейти на так звану "предметно-центричну" систему, тобто. на систему попредметного викладання.

На початку 30-х радянська школа повернулася до традиційної предметної системи освіти.

У період 50-70 років XX століття у загальноосвітніх школах велика увага приділяється міжпредметним зв'язкам, розвиваються принципи навчання та зміст освіти. Міжпредметні зв'язки розглядаються як провідний принцип дидактики і нині визначаються як один із шляхів інтеграції шкільної освіти.

Інтеграція як повноправне наукове поняття з'явилося в педагогіці в першій половині 1980-х років на тлі взаємопроникних процесів, що бурхливо розвиваються, в економічній, політичній, соціальній, інформаційній та інших сферах життя. З другої половини 80-х інтегративні процеси у вітчизняній освіті знову стають актуальними. Як правило, використовуються чотири основні підходи:

1. Об'єднують зміст освіти окремих дисциплін в інтерактивні курси (родинознавство, світознавство);

2. Вирішують усі дисципліни вивчати лише у творчо розвиваючій параді ме (інтеграція за методом);

3. Переводять освітній процес на комп'ютерну основу (інтеграція за технологією);

4. Домовляються про загальні всім педагогів способи комунікативного спілкування з учнями під час уроків (герменевтика)

Створюються і нові предмети спочатку синтетичного характеру ( " Світова художня культура " ), і штучно сконструйовані метапредмети ( " Знак " , " Число " , " Символ " ).

Масовий російський вчитель дізнався про можливість інтеграції окремих предметних дисциплін після липня 1991 року, коли завершила роботу Міжнародна конференція викладачів, яка тривала десять днів з урахуванням МГУ. У конференції взяли участь американські та російські педагоги. Російські педагоги були здивовані відсутністю в США державного стандарту на зміст освіти та наявністю в атестатах американських випускників шкіл 15 – 16 дисциплін (порівняно з 22 – 24 дисциплінами у наших атестатах зрілості).

Таким чином, зменшення кількості дисциплін у закордонних школах досягається за рахунок інтегрованих курсів та предметів.

Історія інтеграції в освіті ХХ століття безумовно структурується відповідно до трьох якісно різних етапів: рубеж століть - 1920-ті роки - проблемно-комплексне навчання на міжпредметній основі (трудова школа), 1950 - 1970 роки - міжпредметні зв'язки, 1980 - 1990 роки інтеграція, 1990-2015 роки – метапредметна інтеграція (позапредметне навчання).

1.2. БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИМІЖПРЕДМЕТНИЙ ІНТЕГРАЦІЇ ТА ЇЇ ДИДАКТИЧНА МОДЕЛЬ

В даний час проблемі міжпредметної інтеграції знову приділяється велика увага в процесі організації навчання та освіти початкової школи.

Поняття інтеграції у світі використовується дуже широко і у різних аспектах. Дослівно латинське "integrafio" - відновлення, поповнення; "integer" – повний, цілісний. Отже, інтеграція - "об'єднання в ціле, в єдність будь-яких елементів, відновлення будь-якої єдності".

На сьогоднішній день в жодному словнику, в жодному довіднику не можна знайти методичного визначення поняття "інтеграція". Незважаючи на те, що цією проблемою займаються досить давно, єдиної точки зору на це питання поки що не існує. Дослідники трактують інтеграцію по-різному.

Так, Н.С. Світловська розуміє під інтеграцією "створення нового цілого на основі виявлених однотипних елементів і частин у кількох раніше різних одиницях (навчальних предметах, видах діяльності і т. д.), потім пристосування цих елементів і частин в монолог особливого якості, що не існував раніше". Вона вважає, що важливою умовою інтеграції є побудова матеріалу на основі природного підпорядкування єдиної мети та функції у ряді предметів та у методиці.

Аналогічно трактує поняття "інтеграція" Л. Н. Бахарєва, розкриваючи його як "процес зближення і зв'язку наук ...", являючи собою " ... високу форму втілення міжпредметних зв'язків на якість нового ступеня навчання ...", що сприяє створенню нового цілого "моноліту знань ".

Автор зазначає, що інтеграція не заперечує предметної системи навчання, а є можливим шляхом її вдосконалення, подолання недоліків та спрямована на поглиблення взаємозв'язків та взаємозалежності між предметами. Такий підхід до проблеми ґрунтується на розумінні взаємовідносин між інтеграцією та диференціацією.

І. Д. Звєрєв і В. Н. Максимова розглядають інтеграцію в педагогіці як процес і результат створення безперервно пов'язаного, єдиного, цільного. У навчанні вона здійснюється шляхом злиття в одному синтезованому курсі (темі, розділі, програмі) елементів різних навчальних предметів, злиття наукових понять та методів різних дисциплін у загальнонаукові поняття та методи пізнання, комплексування та підсумовування основ наук у розкритті міжпредметних навчальних проблем.

В. С. Кукушкін вважає, що "інтеграція - процес, у ході якого роз'єднані знання з одного або кількох різних навчальних предметів об'єднуються в систему, що має властивість цілісності". Поєднання роз'єднаних знань у єдине ціле вкрай необхідне у тому, щоб допомогти учням навчитися виділяти головне, аналізувати і узагальнювати, що дуже важливо у житті. При інтеграції з'являється можливість вирватися за межі однієї навчальної дисципліни, наочно, у дії показати, як усе у світі взаємопов'язане, і одночасно посилити мотивацію вивчення свого предмета.

На думку Ю.М. Колягіна, стосовно системи навчання поняття "інтеграція" може набувати двох значень. Інтеграція може розглядатися як мета навчання - "створення у школяра цілісного уявлення про навколишній світ", та засоби навчання - "знаходження загальної платформи зближення предметних знань". Як мета навчання вона дає молодшим школярам знання, які навчать його представляти світ як єдине ціле, у якому ці елементи взаємопов'язані. А як засіб навчання інтеграція спрямована на розвиток ерудиції, розширення та оновлення знань. При цьому, однак, інтеграція повинна лише поєднати отримані знання в єдину систему, а не замінити навчання на традиційні навчальні предмети.

Ми вважаємо, що заслуговує на увагу теорія інтеграції освіти, розроблена А.Я. Данилюком. У ньому автор розкриває поняття інтеграції освіти: " інтеграція освіти - це здійснення учнем під керівництвом вчителя послідовного перекладу повідомлень з однієї навчальної мови в іншу, у якого відбувається засвоєння знань, регулювання понять, народження особистісних і культурних смыслов " . Іншими словами, це не стільки формальне поєднання різного знання в новий навчальний текст, скільки поєднання різних текстів у свідомості учня, що призводить до формування ментальних поняттєвих і змістовних структур.

1. Діалектична єдність інтеграції та диференціації. Інтеграція і диференціація розглядаються як дві тенденції людського пізнання: а) представляти світ як єдине ціле; б) глибше і конкретніше осягати закономірності та якісну своєрідність різних структур і систем. Диференціація та інтеграція проявляються одна в іншій і одна через іншу. Диференціація не веде до втрати цілісності системи, а є необхідною умовою її розвитку та функціонування.

2. Антропоцентризм - особливе, історично складається ставлення педагога до освітнього процесу, у якому центральне місце та активна роль приділяється учневі. Відповідно до цього принципу, учень займає центральне становище у освітній системі, яке свідомість є найважливішим чинником інтеграції навчального змісту. Учень стає як смисловим (тим, заради чого), а й організаційним центром освіти (суб'єктом навчання, суб'єктом конструювання навчального змісту) за умови, що він інтегрує у свідомості різні навчальні тексти. Інтеграція різного знання свідомістю призводить до появи нового знання, тож найважливішим показником антропоцентрованої, розвиваючої освіти є здатність учня генерувати нові (умовно-нові) тести.

3. Культуровідповідність. Сучасна освіта все більше набуває культуроподібного характеру. Культура виступає йому як модель-образ, відповідно до якого воно саме організується. Освіта - це ще не вся культура, а її частина, яка, на відміну від інших її складових, у малому масштабі відтворює культуру в її цілісності та внутрішньої диференційованості. Отже, освітня система є особливий, науково обґрунтований образ культури.

Інтеграція в сучасній школі йде за декількома напрямками і на різних рівнях:

1. Внутрішньопредметна – інтеграція понять, знань, умінь тощо. в межах окремих навчальних предметів;

2. Міжпредметна – синтез фактів, понять, принципів тощо. двох та більше дисциплін;

3. Транс-(крос) -предметна - є різновидом міжпредметною і означає наскрізний зв'язок конкретно-даного предмета з іншими предметами (вивчення іноземної мови на музично-образотворчій основі).

Міжпредметна інтеграція - проявляється у використанні законів, теорій, методів однієї навчальної дисципліни щодо іншої. Здійснена цьому рівні систематизація змісту призводить до такого пізнавального результату, як формування цілісної картини світу у свідомості учнів, що, своєю чергою, веде до появи якісно нового типу знань, що виявляється у загальнонаукових поняттях, категоріях, підходах. Міжпредметна інтеграція значно збагачує внутрішньопредметну.

За кількістю предметних областей може бути: двухпредметной, трехпредметной, многопредметной;

За різнохарактерністю змісту предметів - близькою, середньою, далекою;

За рівнем глибини – неглибокої, глибокої, проміжної.

Чинниками міжпредметного варіанта інтеграції може бути значні, інформаційно ємні поняття, проблеми, образи, події, тобто. елементи змісту. Фактором міжпредметної інтеграції можуть бути деякі освітні технології, наприклад організаційно-діяльнісна гра, метод проектів.

Міжпредметна інтеграція є джерелом змістоутворення учнів. Сенси є сутнісною та найбільш інтегративною характеристикою особистості і не можуть бути обійдені ні в ході дослідження основ смислової освіти учнів, ні в процесі теоретичного осмислення та практичної реалізації феномена інтеграції у навчальному процесі:

1. В інтегрованому процесі беруть участь несмислові компоненти змісту, але внаслідок їх взаємодії змісти одних компонентів розкриваються учням через інші. Саме в даному випадку інтеграція виступає одним із механізмів смислоутворення учнів.

2. Сенси постають не як наслідок інтеграційних процесів лише на рівні об'єктивних знань, а навпаки - виконують функцію інтеграції несмысленных паттернов змісту у великі блоки, ініціюючи інтегративну діяльність учнів і піднімаючи їх у новий, системний, але з обов'язково смисловий рівень.

3. Смислові новоутворення учнів дозволяють за умов власне смислової інтеграції, у ситуаціях взаємодотику, взаємозлиття чи навпаки, взаємовідштовхування різнохарактерних смыслов.

4. Як матеріал інтегративної діяльності учнів виступають не однорідні (або тільки значущі, або тільки смислові) а різнорідні елементи змісту. Прикладом такої інтегративної організації навчального процесу є, наприклад, факти сприйняття учнями якогось твору образотворчого мистецтва та пояснення цього твору вчителем, припустимо, з позицій суворої математики. Важко передбачити у випадках сенсообразующий результат такої організації навчального процесу, а й сумніви у ньому може бути зведені до мінімуму .

В умовах міжпредметної інтеграції смисли особливо легко вилучаються зі змісту, представленого художнім текстом, що споглядається або сприймається на слух (естетичний зміст) та його аналітичним прочитанням (інтелектуальний зміст). У другому випадку сенси набувають характеру наукових суджень. Різнохарактерні сенси, торкаючись однієї пізнавальної структурі і взаємно впливаючи, породжують новий, багатовимірний сенс.

Сенси "висікаються" також на перетині різнопредметного змісту (спецкурси "Математика та живопис", "Математика та музика"). Інтеграція різнохарактерного, взаємно віддаленого змісту створює величезні можливості смисло-освіти учнів: зміст однієї й тієї ж предметної області може повернутися до учнів смислової стороною через сприйняття аналогічного змісту інший предметної області, отже, сенсообразующий ефект інтеграції очевидний. Більше того, в умовах дотику двох неоднакових смислових субстанцій, і тим більше їх взаємопроникнення та взаємозлиття, може виникнути явище смислового резонансу, смислової інтерференції, породжуючи сенс вищого порядку.

Як приклад взаємодії гуманітарної та природничо-наукових культур у навчальному процесі можуть виступати досить великі одиниці його змісту - інтегровані курси з одно і симетрично представленими предметними областями. Інтегруючим фактором у навчанні зазначеним напрямам культури, як і фрагментом окремих проявів, може виступити матеріал і окремого предмета, від конкретного змісту якого радіально розходяться інтеграційні зв'язки до змісту інших предметів. Приклад представлений частиною уроку математики у початкових класах, яка присвячена поняттю точки. Запитання: "Що означає точка на листі російською і коли вона ставиться?" (Наприкінці пропозиції), "Що відповідає точці, коли пропозиція вимовляється вголос?" (Особлива інтонація); "Що відповідає точці як розділовому знаку в музиці?" (Пауза); "Що означає точка на карті?" (населений пункт); "Що можна позначити точкою біля?" (місто, село); "Яку роль грає точка в абетці Морзе?" (сигнал); "Чи можна назвати точкою якусь галактику?" (можна, можливо); "З чого складається відрізок прямої?" (З точок); "У якому з відрізків різної довжини виявляється більше точок?" (і там і там їх безліч). Базове, математичне поняття точки виявляється в лінгвістичному, географічному, астрономічному, музичному та інших контекстах, внаслідок чого свідомість учня обертається віялом смислів, що збагачують його смислові матриці.

При цьому має місце "розширюється сенс" (крапка в лінгвістиці, математиці, географії). Спрацьовує відоме становище сучасної дидактики, за яким розвиток особистості є її перехід від однієї знакової системи до іншої (наприклад, в умовах перекладу художнього твору в математичну систему координат). Форми організації інтегративної діяльності учнів, спрямованої на смислоутворення та смислозбагачення гранично високих рівнів, найрізноманітніші. Це можуть бути "завдання на сенс", у вигляді завдань пояснити сенс того чи іншого факту, розкрити його сенс у образно-художній формі. Це можуть бути розмови щодо з'ясування якого-небудь епізоду тексту, що вивчається, пошук загальної ціннісно-смислової основи різних фактів, організація ситуацій "інсайт", "вибуховим" чином вкидає в процес розуміння глибинний сенс освоюваного знання. Але це можуть бути і "випадкові" репліки вчителя з приводу якоїсь ситуації навчального процесу, що пролунала відповіді учнів, його ж гумористична індивідуально-орієнтована репліка зі смисловим підтекстом.

Особливого значення виникнення сенсу має інтеграція взаємно віддалених навчальних курсів- з природничо наукової і гуманітарно освітніх областей, яких додається технічна область. Поле міжпредметної інтеграції може бути представлене прикордонною областю не двох, а кількох навчальних предметів.

На уроках функціонують два види зв'язків міжпредметної інтеграції: прямий зв'язок, що йде від уроків до змісту та технологій інших навчальних предметів (при вивченні невизначених займенників на уроці російської мови питання класу: "Що відповідає невизначеному займеннику в математиці?" У відповіді передбачається: ("Ікс" "), і зворотний зв'язок, що йде до уроку з інших навчальних курсів і збагачує його різнохарактерним змістом (на уроках літератури вступає через учнів матеріал з уроків історії).

У початковій школі міжпредмінні зв'язки можуть встановлюватися за складом наукових знань (фактичні, понятійні, конкретні).

У дослідженнях відомих учених-педагогів (І.Д. Звєрєва, В.М. Коротова, Е.І. Скаткіна, В.М. Максимова та ін.) міжпредметні зв'язки виступають як умова єдності навчання та виховання, засіб комплексного підходу до предметної системи навчання, як у " горизонталі " , і по " вертикалі " .

Горизонтальний тематизм із використанням міжпредметних зв'язків у початковому навчанні займає нині міцне місце. У школі міжпредметні зв'язки встановлюються за складом наукових знань (фактичні, понятійні, конкретні).

Фактичні міжпредметні зв'язки, наприклад, встановлюються у процесі ознайомлення з численними фактами симетрії у будові тіл природи. Так на уроці математики вивчається тема "Симетрія тіл", на уроці навколишнього світу "Осінь прийшла" демонструються фотографії, гербарії листя дерев (клена, ясеня тощо) та обговорюються питання: У чому краса листя? Яке значення має симетрія? Що симетрично?

Це допомагає учням побачити й зрозуміти, що факти симетрії мають місце у математиці, а й у природі, в образотворчому мистецтві, у технології виготовлення об'єктів спостереження.

Понятийные міжпредметні зв'язку мають особливе значення на формування природничо-наукових понять. Наприклад, на уроці навколишнього світу діти знайомляться з поняттям "листяні", "хвойні" дерева. На уроках образотворчого мистецтва це поняття закріплюється у малюванні гілок листяного і хвойного дерев, під час уроків технології - у відповідній ліпленні, у своїй поняття непросто дублюється, а асоціативно закріплюється .

Цікаве вирішення проблеми вертикального тематизму з урахуванням міжпредметних зв'язків зустрічається у роботі кандидата педагогічних наук І.В. Кошміною, автор пропонує використовувати міжпредметні зв'язки для розвитку у дитини широкого гуманітарно-екологічного мислення, сприйняття нею цілісної картини світу та морально-естетичного виховання школярів. І тому об'єднуються кілька шкільних предметів за принципом - діалог задану тему. Тема містить у собі конкретний зміст, образ, емоційний стан, моральний та естетичний зміст. Вона як ключова фраза, образнословесний символ, лейтмотив проходить через кілька уроків протягом тижня і дозволяє предметам вступити в діалог. Протягом тижня, не змінюючи загальної теми уроків, вчитель кілька разів виходить на вертикальну тему та розкриває її через утримання різних предметів. Тема можна розглянути як у програмному навчальному матеріалі, і на додатковому матеріалі на розсуд педагога. Вертикальній темі на уроці може приділятись від п'яти хвилин і більше. Також здійснення може бути різним; інший підхід до розбору твору, нове чи творчі завдання, коротка розмова щодо змісту вертикальної теми, невелике зауваження, акцент у процесі пояснення, проблемний діалог, пояснення.

p align="justify"> Кожна вертикальна тема має коротке визначення загального змісту, один або кілька епіграфів, що вводять в емоційно-поетичний образ теми, її філософсько-естетичний зміст.

Епіграфи пропонують різні повороти теми, різні напрями її розкриття. Зміст тематизму охоплює все, що входить у поняття "культура".

Послідовність тем визначається календарем, часом року, святами (народними, православними, цивільними). У кожній групі містяться різні моральні та еколгічні теми. Зміст тем і логіка визначаються віковими особливостями учнів та їхньою підготовленістю до роздумів, міркувань, умінь виділяти головну думку. В результаті учні отримують цілісну картину світу в аспекті змісту вертикальної теми.

Глибина міжпредметної інтеграції може бути поверхневою, короткочасною в один дотик. Це щось подібне до традиційних міжпредметних зв'язків. Такий міжінтегрований рівень може бути позначений елементарним. Середній рівень міжпредметної інтеграції представлений поглибленням на уроці у зміст іншого чи інших навчальних предметів, однак настільки, що визначальний предмет не втрачає своєї специфіки (на уроці російської мови при вивченні умовних придаткових пропозицій - звернення до формулювань математичних теорем, кожна з яких містить ці найумовніші придаткові). Глибока міжпредметна інтеграція характеризується певною "рівністю" різнохарактерного змісту та органічним взаємопроникненням його взаємно віддалених складових (урок у спецкурсі "Математика і живопис").

Зазвичай у міжпредметній інтеграції розрізняються слабкий, середній та високий рівні. Слабким (низьким) ступенем інтеграції зазвичай вважаються міжпредметні зв'язки, коли щодо матеріалу одного предмета епізодично включається матеріал іншого предмета (факти, ілюстрації, поняття, музичні фрагменти тощо.). При цьому зберігається самостійність кожного предмета зі своїми цілями та завданнями. Середнім ступенем інтеграції вважається інтегрований урок, коли якийсь надзвичайно складний для учнів об'єкт вивчається з різних сторін засобами кількох навчальних предметів, але при цьому знову ж таки зберігається в цілому самостійність кожного предмета. Високий ступінь - це створення інтегрованих курсів.

Вирізняють такі форми організації освітнього процесу на основі міжпредметної інтеграції: пластоподібна, спіралеподібна, взаємопроникна, контрастна, індивідуально-диференційована (творча).

Пластоподібна – населення різних видів діяльності (пізнавальних, художньо-естетичних, ігрових, комунікативних тощо), зміст яких пронизано однією цінністю чи об'єктом пізнання. Наприклад, образ природи розкривається в образотворчому мистецтві, у різних жанрах (натюрморті, пейзажі), відображається у вигляді кольору, світла, композиції; у літературі – через художні засоби виразності у тексті; у музиці – через звуки природи, пісні.

Образ весни

Розміщено на http://www.allbest.ru/

дія гра, театр чи праця

звук музичне мистецтво

слово літературне читання

колір, світло, образотворче мистецтво

Спіралеподібна - зміст, способи діяльності, до якої включений учень, поступово наростають, кількісно та якісно змінюються. Залежно від рівня пізнавальної активності учнів пізнання цінності (об'єкта) може здійснюватися від деталі до цілого чи цілого до деталей. Наприклад, можна спочатку оцінити красу пейзажу однієї пори року, а потім піднятися до розуміння краси природи у творах літературного, музичного, образотворчого мистецтва.

Контрастна форма - на діалозі та показі контрастних граней світу, на розкритті цінності через її протилежності (добро-зло), пізнанні цілого через частину, множини і через одиничність.

дружба - ворожнеча

дія-слово гра - уявна ситуація

портрет-образ образотворче мистецтво

звуки музичне мистецтво

слово-образ література

Інтеграція змісту сприяє спілкуванню, обміну знаннями між учнями та педагогом, спонукає до рефлексії, самооцінки, мотивації. Молодші школярі намагаються осмислити і впорядкувати навколишній світ, а зіштовхуючись із протиріччями відразу дають їм пояснення. Тому педагог має так організувати спілкування, щоб розкрити молодшим школярам гідності подібної цінності та її значущість у житті; стимулювати потребу учнів у її здобутті.

Взаємопроникна форма будується на основі одного виду діяльності, наприклад ігровий, в яку органічно вплітаються інші: пізнавальні, слухання музики, сприйняття живопису та ін. Ця форма найчастіше реалізується у початковій школі.

Театралізація

Образотворче Спільне спілкування -

мистецтво ігрова дія

Математика

Відомі такі види уроків, як урок-вистава, урок-казка, урок-розслідування. Обсяг змісту та ступінь проникнення іншого виду діяльності в основну залежить від поставлених педагогом завдань та рівня розвитку учнів.

Індивідуально-диференційована (творча) форма - найскладніша форма організації інтегрованого заняття, що вимагає педагога високого професіоналізму. Учні самостійно обирають діяльність, організують навколо себе предметний простір та спілкування.

1 група 2 група

Образотворче Трудове

творчість співтворчість

3 група Спільне спілкування,

Літературна ігрова дія,

співтворчість театралізація

Вчитель повинен вміти перевести учня з одного виду в іншу, засобом перекладу служить продукт створений учнем. Наприклад, з малюнків можна створити композицію, придумати і пограти в казку, створити будівництво, вивчити і обрахувати її математично та ін. Інтеграція змісту дозволяє учням побачити об'єкт, що цілісно вивчається, і творчо самореалізуватися.

Інтегрування на міжпредметній основі у початковій школі передбачає адекватність дій вчителя (навчальна) та дій учнів (навчально-пізнавальна). Обидві діяльності мають загальну структуру: цілі, мотиви, зміст, засоби, результат, контроль. За змістом діяльності вчителя та учнів мають відмінності.

1. На цільовому етапі вчитель ставить міжпредметну мету, а учні під керівництвом педагога повинні усвідомити міжпредметну сутність, здійснити добір необхідних знань із різних предметів, звернути увагу, думка як на засвоєння узагальнених знань, а й у розвиток умінь і синтезу, якостей особистості, здібностей та інтересів.

2. На мотиваційному етапі вчитель стимулює учнів до світоглядних знань, до узагальнення понять із різних предметів. Учні мобілізують вольові зусилля, спрямовуючи їх на пізнавальний інтерес до узагальнених знань.

3. На етапі змістовної сторони діяльності педагог запроваджує новий навчальний матеріал, одночасно залучаючи опорні знання з інших предметів. Учні засвоюють загальнопредметні поняття, проблеми лише на рівні узагальнених знань.

4. На етапі вибору коштів вчитель визначає наочні посібники, підручники, таблиці, схеми, запитальники, завдання. Молодші школярі під час вирішення інтегрованих завдань з допомогою наочності виконують дії переносу, синтезу, узагальнення

5. Наступний етап – результативний. Педагог застосовує педагогічні вміння, а учні, використовуючи системність знань, вміння узагальнювати, застосовують це практично.

6. На етапі контролю вчитель здійснює взаємооцінку, взаємоконтроль підготовленості учнів, оцінює якість засвоєння. Учні виявляють самооцінку знань та самоконтроль.

Інтеграція у початковій школі має кількісний характер, тобто. "трохи про все". Молодші школярі отримують нові й нові уявлення про поняття, систематично доповнюючи і розширюючи коло наявних знань. Для цього потрібна здатність до синтезу розрізнених знань та умінь. Результатом навчання є необхідність знати "все про небагато", а це вже спеціалізація на новому інтеграційному рівні.

"У кінцевому рахунку, інтеграція повинна сприяти возз'єднанню цілісності світосприйняття - єдності світу і людини, що живе в ньому і його пізнає, єдність землі і космосу, природи і людини. Тут має місце загально-гуманістична основа процесу - постановка в центр сучасної людини, з її місцем і роллю в природному та соціальному середовищі".

Для інтеграції у початковому навчанні та вихованні існують як сприятливі, і несприятливі чинники, які багато чому визначають тактику інтеграції.

Сприятливим чинником вважається те, що інтеграція має великі потенційні можливості розвитку інтелекту дитини, які у традиційному навчанні використовуються недостатня.

Перший негативний чинник - обмежена кількість навчальних предметів - можна компенсувати тим, що зміст невеликого обсягу засвоюваних знань має відображати дійсну картину світу, взаємозв'язок її частин.

І другий негативний чинник - труднощі викладу інтегрованого курсу те щоб дітям цього віку було зрозуміло і цікаво.

Як видно, проблема інтегрованого змісту освіти має труднощі. Але водночас є чинники, що полегшують її розв'язання. Одним із них можна назвати факт того, що в початковій школі основну частину всіх предметів, за винятком деяких, веде один учитель, тому йому легше перейти до інтегрованого навчання.

Інтеграція предметів можлива за дотримання трьох умов:

1. Об'єкти дослідження повинні збігатися чи бути досить близькими;

2. В інтегрованих навчальних предметах використовуються однакові чи близькі методи дослідження;

3. Інтегровані навчальні предмети будуються на загальних закономірностях, загальних теоретичних концепціях.

Інтеграція є найвищим ступенем здійснення міжпредметних зв'язків. Функції інтеграції полягають у формуванні у учнів системності знань, системного мислення, розвитку в них здібностей до перенесення (ближнього, середнього, далекого) знань та способів діяльності, становлення у молодших школярів наукової картини світу.

Функції дидактичної інтеграції: цілісний розвиток особистості; цілісність формованої картини світу; формування орієнтовної основи дій високого рівня узагальнень; розвиток симультанного мислення (здатність бачити щось спільне за зовні різноякісними, різнохарактерними, різнорідними процесами); розвиток інтегративної свідомості та способів інтегративної діяльності.

У сучасній педагогіці відсутній загальноприйнятий перелік функцій інтеграції, тому виділяють найбільш загальні, інваріантні функції педагогічної інтеграції, які стосуються всіх її різновидів. Такими може бути: методологічна, розвиваюча, технологічна функції.

Функції педагогічної інтеграції - це методи прояви її активності і під час нею певної завдання чи ролі.

Кожна з них здатна акумулювати в собі низку менш масштабних функцій.

1. Методологічна функція.

Можна виділити три аспекти методологічної функції педагогічної інтеграції: евристичний (служить вихідною базою для розробки нових педагогічних концепцій); світоглядно-аксіологічний (є засобом інтелектуально-духовного збагачення учасників педагогічного процесу); ;пізнання та перетворення освітньої практики;

2. Розвиваюча функція.

Розвиток відбувається шляхом диференціації цілого, виділення у ньому функцій, актів поведінки та його нової інтеграції, об'єднання у нове ціле. Диференціація призводить до виникнення нових дій - перцептивних, мнемічних, розумових та ін, до множення, збагачення та вдосконалення психічної діяльності, інтеграція - до впорядкування, субординації та ієрархізації їх результатів. Інтеграція є засобом формування нових психічних утворень, нової структури діяльності. Розглянемо приклад, що стосується проблемного навчання, основу якого лежить пошуково-пізнавальна діяльність. У ньому мають місце такі показники, як формування нових знань: висування гіпотез, постановка нових питань тощо. Використовуючи інтегративно-педагогічну термінологію, можна сказати: у ході проблемного навчання здійснюється справжня інтеграція, пов'язана з трансформацією знань та появою на цій основі психологічних новоутворень у людині. Однією з головних причин такого стану є гетерогенна природа проблемного навчання. Далі при вирішенні найпростішої проблемної ситуації, учень змушений залучати знання різного походження, виконати різноманітні види розумової діяльності. У проблемному навчанні учень має справу з пошуковою моделлю, що містить безліч різноякісних даних, які сам відбирає і синтезує.

3. Технологічна функція.

Її зміст включає: стиснення, ущільнення інформації та часу; усунення дублювання та встановлення наступності у розвитку знань та умінь; розчинення та взаємопроникнення знань та умінь одних дисциплін в інші; систематизація понять, фактів, умінь та навичок, заперечення певної частини засвоюваних знань, умінь у становленні узагальнених інтегрованих властивостей, встановлення субординації та координації.

З виділених та описаних інваріантних функцій педагогічної інтеграції центральне місце займає функція, що розвивається, яка поширюється на всі галузі освітньої теорії та практики, включаючи сам предмет виховання людини. Водночас це не скасовує негативних можливостей інтеграції.

На підставі сказаного про інтеграцію в цілому та її міжпредметному варіанті а також деякого додаткового до цього матеріалу вичленим і найбільш значущі інтегративні складові навчання і зведемо їх у цілісну модель.

1. Інтеграція представляє зближення, з'єднання та злиття в одному предметі або процесі різнохарактерних компонентів змісту. Перетинаючи, різнохарактерне зміст утворює загальну, тобто. інтегративну частину, і специфічні, тобто. непересічні зони. На стику різнохарактерного змісту, у прикордонних областях, можливе створення проблемних ситуацій, вирішення міжсистемних пізнавальних завдань, завдання перетворення змісту одного предмета, блоку чи теми зміст іншого предмета, блоку чи теми.

2. Побудова процесу навчання на інтегративній основі веде до формування знань вищого порядку, збільшує радіус орієнтовної основи дій, сприяє загальному інтелектуальному розвитку учнів. У прикордонних областях утворюються ситуації, у тому числі учні спроможні отримувати сенси те, що вивчають, і це обставина має стимулювати вчителя до розробки та включення до навчального процесу " завдань на сенс " .

3. Міжпредметна інтеграція, її межпредметное (якщо ширше сказати, міжсистемне зміст) служать засобом формування вже в дітей віком молодшого шкільного віку про симультанного мислення. Під симультанним мисленням розуміють його здатність бачити загальне за зовні різноякісними явищами та процесами: хвиля води у річці; хвиля вогню, що йде полем; хвиля грипу у місті; звукова хвиля.

4. Важливий компонент міжпредметної інтеграції - інтегруючий фактор, що поєднує навколо себе різнопредметний зміст. Фактором міжпредметної інтеграції може бути метазнання, тобто. позапредметне, напредметне знання. Зазвичай, у межах конкретного предмета воно специфічно, а умовах міжпедметного навчання, зливаючись із знанням іншого предмета, частина специфіки у більшому знанні воно втрачає, але саме частково забарвлюється знанням цього іншого предмета.

5. Крім поняття, поняття, в ролі інтегруючого фактора можуть виступити наскрізні міжпредметні ідеї, якщо вони дійсно поєднують матеріал різних предметів не разово, а на відносно великому відрізку часу або навіть протягом усього періоду навчання взаємодіючим курсам (у взаємодії, наприклад, математики та мистецтва таким чинником міжпредметної інтеграції може бути ідея гармонії). Початкові класи, як буде показано в наступному розділі, не є винятком.

6. З інших інтегруючих факторів, що мають, залежно від ситуації, не менше значення, є способи діяльності (спостереження з різних сторін, у тому числі з позицій різних навчальних предметів, включаючи початкові класи), проблеми (щоб вирішити якусь із них , Переводячи в проблемні ситуації, доводиться залучати матеріал різних предметів і навіть звертатися до позанавчального матеріалу), смисли (вони усвідомлюються учнями, як правило, із залученням матеріалу іншого "несхожого", а також "схожого" матеріалу і також на основі смислів цього "іншого" матеріалу.

7. У ролі інтегруючого чинника можуть бути освітні технології. Наведені вище інтегруючі чинники є переважно змістовного характеру, ми зараз підкреслюємо роль міжпредметному взаємодії технологій т. е. послідовності процедур реалізації змістів. До таких факторів відноситься, зокрема, гра, що об'єднує, як правило, зміст різних планів, сама не будучи змістом. Якщо гру включити і театральний компонент і врахувати, що і у школі, особливо у ранньому етапі навчання, продовжує мати місце як і ще провідна діяльність, стає зрозумілим її інтегративне значення у початковій освіті.

Подібні документи

    Концепція інтеграції. Історичний огляд реалізації інтеграції у практиці вітчизняної та зарубіжної школи. Інтеграція та диференціація наукового пізнання. Роль і місце методів інтеграції у початковій школі. Особливості проведення вбудованих уроків.

    курсова робота , доданий 23.11.2008

    Місце інтегрованих уроків у сучасній початковій школі. Сутність інтеграції, можливість її проведення під час уроків сучасної школи. Дослідно-експериментальне дослідження ролі інтеграції уроків технології коїться з іншими предметами початкової школи.

    дипломна робота , доданий 09.09.2017

    Роль і місце методів інтеграції у початковій школі. Особливості побудови та проведення інтегрованих уроків: організація навчально-виховного процесу, аналіз програм, що діють, для початкової школи, інтегративно-тематичний підхід до навчання.

    атестаційна робота, доданий 15.01.2011

    Теоретичні засади вивчення лінгвістичної термінології у початковій школі. Аналіз підручників з російської мови для початкових класів в аспекті теми, що вивчається. Виявлення ступеня вивченості лінгвістичних термінів учнями експериментального класу.

    курсова робота , доданий 05.12.2013

    Роль і важливе місце методів інтеграції у початковій школі - процесу виховання і навчання спеціальних дітей разом із типовими. Особливості побудови та проведення інтегрованих уроків у традиційній системі навчання. Узагальнення факторів та механізмів інтеграції.

    курсова робота , доданий 15.01.2011

    Теоретичні засади вивчення текстових редакторів у середній школі. Аналіз програм з інформатики початкової школи. Вимоги навчань, навичок учням у початковій школі. Аналіз та підготовка дидактичного матеріалу за курсом "Інформатика у 4-х класах".

    дипломна робота , доданий 09.04.2015

    Роль інформаційних технологій в організації навчально-виховного процесу у початковій школі. Дослідно-експериментальна робота з інформатизації навчального процесу у початковій школі. План уроків у 2-му класі за допомогою комп'ютерної підтримки.

    дипломна робота , доданий 30.04.2011

    Поняття словниково-орфографічної роботи у початковій школі. Прийоми запам'ятовування правопису слів, що не перевіряються. Етимологічний аналіз як методичний прийом під час навчання орфографії " важких " слів. Аналіз підручників з російської для початкової школи.

    дипломна робота , доданий 06.08.2009

    Прислівник як частина мови. Прислівник у системі вивчення російської у сучасної початковій школі. Морфологічні ознаки прислівника. Порівняльний аналіз сучасних підручників російської для початкової школи. Структура уроків на тему "Прислівник".

    дипломна робота , доданий 25.09.2017

    Теоретичні та методичні засади методики вивчення маси як однієї з величин на уроках математики у початковій школі. Діагностика сформованості знань учнів. Система завдань, спрямованих на вивчення маси та одиниць її виміру в початковій школі.

Національний проект

Методична розробка

Міжпредметна інтеграція в курсі фізики
як засіб розвитку пізнавальної активності

Робота виконана

Ємельянової Єлизаветою Сергіївною,

вчителем фізики МОУ ЗОШ №4

м. Переславля-Заліського

Ярославль, 2015

ВСТУП 3

7

1.1. Поняття міжпредметної інтеграції у педагогічній літературі 7

1.2. Рівні та види інтеграції 9

ГЛАВА 2. З ДОСВІДУ ЗАСТОСУВАННЯ МІЖПРЕДМЕТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ У КУРСІ ФІЗИКИ 12

2.1. Міжпредметна інтеграція 12

2.1.1. Міжпредметне горизонтальне послідовне інтегрування 12

2.1.2. Міжпредметне горизонтальне паралельне інтегрування 24

2.2. Транспредметне інтегрування 25

2.2.1. Проектно-дослідницька діяльність у курсі фізики 26

2.2.2. Позаурочна діяльність 29

Висновок 31

Список використаної літератури 33

додаток 34

Конспект уроку-узагальнення матеріалу «Електризація тіл» 34

Робоча програма елективного курсу «Проектно-дослідницька діяльність з фізики» для 7-х класів 39

ВСТУП

Уявлення про сучасну картину світу є основою формування цілісного світогляду в учнів. Сучасні науки, рухаючись у різних напрямках, дедалі частіше стали перетинатися, наприклад, у галузях квантової космології, синергетиці, нанотехнологіях і глобальної екології. У традиційній шкільній освіті, звичайно ж, завжди приділялася увага інтегративним зв'язкам наук, але найчастіше уривчасто та безсистемно. На фізиці згадували математику, на хімії – фізику, на біології – хімію, на суспільствознавстві – біологію, на історії – суспільствознавство, літературі – історію, російською мовою – літературу тощо.

Організація великої надпредметної інтеграції курсів шкільних дисциплін є трудомісткою, і включає у собі як проблеми, пов'язані з класно-урочної системою, а й різну ступінь ініціативності педагогічного колективу та неузгодженості робочих програм педагогів щодо суміжних тем.

Тому виходом із ситуації, що склалася, вважаю використання елементів міжпредметної інтеграції на уроках фізики, причому пов'язуючи не тільки з математикою, але й з іншими дисциплінами, що викладаються в середній і старшій ланці, у тому числі і з сучасними творами кінематографії та літератури.

Фізика як наука вивчає найбільш загальні та фундаментальні закономірності, що визначають структуру та еволюцію матеріального світу. Основне завдання фізики полягає в тому, щоб відкривати та вивчати закони, які пов'язують між собою різні фізичні явища, що відбуваються у природі.

Фізика тісно пов'язана з науками природничо-математичного циклу. Вона є базою для астрономії, геології, хімії, біології та інших наук. Утворилася низка прикордонних дисциплін: астрофізика, геофізика, біофізика, фізична хімія та інші. Фізичні методи дослідження мають вирішальне значення всім природничих наук.

Фізика має міцний зв'язок із предметами гуманітарного циклу:

    Російська мова так само, як і математика, є засобом для опису всіх висновків за результатами експерименту. Правильне розуміння та застосування фізичних термінів є запорукою успішного вивчення фізики.

    Іноземна мова. Величезна кількість сучасних наукових статей, у тому числі пов'язаних із фізикою, виходить іноземними мовами. Вміння отримувати інформацію в першоджерелі дозволяє вловити ті нюанси, які можуть бути не враховані у перекладі.

    Література Часто у різних літературних творах барвисто і досить науково описані фізичні явища, які у природі, і фізичні закономірності, які стали філософськими.

Фізика є основою багатьох технічних професій: суднобудування, авіабудування, інженерія, гірнича справа, ювелірна справа, космонавтика та інші. І навіть ті професії, які на перший погляд не мають нічого спільного з фізикою, спираються на її закони: криміналістика, збройова справа, багато видів спорту.

Фізика, як та інші науки, має історію становлення, яка, своєю чергою, вплинула світогляд багатьох учених, та й усіх людей відповідної епохи. Тому легко пов'язати фізику з такими науками як історія та суспільствознавство.

Все перелічене вище вказує на наявні зв'язки наук у процесі навчання фізики. Крім того, федеральний компонент ДЕРЖСТАНДАРТ (2004 р) і ФГОС нового покоління ставлять завдання сформувати цілісне світогляд у учнів, що відповідає сучасному рівню розвитку науки і суспільної практики. Основою його формування є пізнавальна активність учнів. Її розвитку сприяє застосування міжпредметної інтеграції.

Методи міжпредметної інтеграції стають все більш актуальними для використання в сучасній системі освіти, тому що дають можливість уникнути проблем, пов'язаних із уривчастістю знань, невмінням застосовувати їх на практиці, низькою мотивацією до навчання. Міжпредметна інтеграція дозволяє створювати «ситуацію успіху», необхідну як для учнів, що слабко встигають, так і для тих, хто йде на крок попереду, тому що для кожної дитини важливо отримати схвалення не тільки від вчителя, а й від однокласників, особливо в підлітковому віці.

Організація навчання на середньому та старшому ступені має великі можливості для здійснення міжпредметної інтеграції, тому що саме на цих щаблях з одного боку викладаються такі дисципліни як фізика, хімія, початки аналізу, біологія, географія, а з іншого - психофізичні особливості даної вікової групи дають можливість працювати з операціями аналізу та синтезу, індукції та дедукції. Однак на практиці це втілюється рідко, і в старшій школі насилу застосовують знання, отримані на інших уроках, не кажучи вже про те, що сучасний світ не представляється їм результатом згуртованої роботи людства, науки і техніки.

На жаль, готових методичних матеріалів для реалізації міжпредметної інтеграції, адресованих вчителю-практику, які знаходяться у відкритому доступі, недостатньо. В інтернет-просторі є деякі приклади застосування міжпредметної інтеграції, які в основному використовуються у початковій та вищій освіті.

Саме ці факти спонукали до створення та застосування власних прийомів здійснення міжпредметної інтеграції.

Мета роботи:узагальнити та описати прийоми та методи організації міжпредметної інтеграції та приклади їх використання при вивченні курсу фізики.

Завдання конкурсної роботи:

    Розглянути теоретичні засади міжпредметної інтеграції та принципи її використання у школі.

    Виділити основні напрямки застосування міжпредметної інтеграції.

    Описати прийоми та методи, використані під час роботи в кожному напрямку.

    Навести приклади, що підтверджують можливість їх застосування в навчанні.

    Проаналізувати результати та виявити труднощі, що виникли під час використання даних прийомів в освітньому процесі.

Прийоми, описані в роботі, можуть бути використані педагогами середньої та старшої ланки для підготовки до уроків, розробки уроків з використанням елементів міжпредметної інтеграції в курсах інших дисциплін і для проведення занять позаурочної діяльності. Робота знаходиться у відкритому доступі в інтернет-просторі на сайті:

ГЛАВА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖПРЕДМЕТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
    1. Поняття міжпредметної інтеграції у педагогічній літературі

У сучасній науці термін "інтеграція" використовується в наступних значеннях:

1) як об'єднання в ціле, в єдність будь-яких частин, елементів (О.С. Гребенюк, А.Я. Данилюк, Б.М. Кедров, М.Г. Чепіков, Н.С. Світловська, А.Д. Урсул, Ю.С. Тюнников, Г.Ф.

2) як стан взаємозв'язку окремих компонентів системи та процес, що зумовлює такий стан (О.М. Січівіца);

3) як процес і результат створення нерозривно пов'язаного єдиного, цільного (І.Д. Звєрєва, В.М. Максимова, Л.М. Бахарєва). 1

У педагогічній літературі інтеграція сприймається також як мета і навчання. Як мету вона виступає у тому випадку, коли передбачається створення у школяра цілісного уявлення про навколишній світ, як засіб – коли йдеться про знаходження загальної платформи зближення предметних знань (Ю.М. Колягін). Отже, теоретичний аналіз різних підходів визначення поняття «інтеграція» показав, що дослідники по-різному трактують його значення.

Інтеграція виникає в тому випадку, якщо є раніше в чомусь роз'єднані елементи, об'єктивні передумови для їх об'єднання, причому не сумарно і порядно, а за допомогою синтезу, і результатом такого об'єднання є система, яка має властивості цілісності. На розвиток педагогічної ідеї процесу інтеграції суттєво впливає прогрес наукового пізнання. Інтеграція тісно пов'язана із диференціацією. Ці процеси відбиваються на побудові системи навчальних предметів та пошуку способів узагальнення знань учнів. Процес інтеграції є високою формою здійснення міжпредметних зв'язків на якісно нової щаблі навчання.

З вищесказаного, можна назвати, що коріння процесу інтеграції лежить у минулому класичної педагогіки пов'язані з ідеєю межпредметных зв'язків. В основі своєї ідея міжпредметних зв'язків народилася під час пошуку шляхів відображення цілісності природи у змісті навчального матеріалу. Великий дидактик Ян Амос Коменський наголошував: «Все, що перебуває у взаємному зв'язку, має викладатися у такому ж зв'язку». До ідеї міжпредметних зв'язків звертаються пізніше багато педагогів, розвиваючи та узагальнюючи її. Так, у Д. Локка ідея пов'язана з визначенням змісту освіти, в якому один предмет має наповнюватися елементами та фактами іншого. І.Г. Песталоцці на великому дидактичному матеріалі розкрив різноманітність взаємозв'язків навчальних предметів. Він виходив із вимоги: «Приведи у своїй свідомості всі по суті пов'язані між собою предмети в той самий зв'язок, у якому вони справді перебувають у природі». Песталоцці наголошував на особливій небезпеці відриву одного предмета від іншого. У класичній педагогіці найбільш повне психолого-педагогічне обґрунтування дидактичної значущості міжпредметних зв'язків дав Костянтин Дмитрович Ушинський (1824–1870). Він вважав, що «знання та ідеї, які повідомляються будь-якими науками, повинні органічно будуватися в світлий і, по можливості, широкий погляд на світ і його життя». К.Д. Ушинський вплинув і на методичну розробку теорії міжпредметних зв'язків, якою займалися багато педагогів, особливо В.Я. Стоюнін, Н.Ф. Бунаков, В.І. Водовози та ін. Окремі аспекти вдосконалення навчання та виховання школярів з позицій міжпредметних зв'язків та інтеграції в навчанні розглядалися у працях відомих педагогів-класиків; у роботах радянських дидактів І.Д. Звєрєва, М.А. Данилова, В.М. Максимової, С.П. Баранова, Н.М. Скаткіна; вчених-психологів О.М. Кабанової-Меллер, Н. Тализіна, Ю.А. Самаріна, Г.І. Вергеліса; вчених-методистів М.Р. Львова, В.Г. Горецького, Н.М. Світловській, Ю.М. Колягіна, Г.М. Приступи та інших. Ряд робіт присвячений проблемам міжпредметних та внутрішньопредметних зв'язків у початковій школі, які є «зоною найближчого розвитку» для поступового переходу до інтеграції навчальних предметів (Т.Л. Рамзаєва, Г.М. Аквілєва, Н.Я. Віленкін, Г.В. Бельтюкова та інші).

Отже, можна дійти невтішного висновку у тому, що межпредметная інтеграція перестав бути абсолютно новим напрямом у педагогіці, але набуває особливої ​​актуальності для формування в учнів системності і цілісності сприйнятих знань нині, і навіть одна із способів підвищення пізнавальної активності школярів.

    1. Рівні та види інтеграції

Інтегрований урок – особливий тип уроку, що об'єднує у собі навчання одночасно з кількох дисциплін щодо одного поняття, теми чи явища. Інтеграція в сучасній школі йде за декількома напрямками (вертикальний і горизонтальний, паралельний і послідовний) і на різних рівнях. У педагогічній літературі зустрічаються різні класифікації міжпредметної інтеграції, запропоновані А. Католіковим, О.І. Хлопчиною та іншими. На погляд, класифікація Н.А. Кузнєцової найбільш повно описує можливі рівні та види інтеграції:

    Внутрішньопредметна – інтеграція понять, знань, умінь усередині окремого навчального предмета:

а) вертикальне інтегрування: зміст поступово збагачується новими відомостями, зв'язками та залежностями; «пресування» матеріалу у великі блоки, учні розширюють та поглиблюють коло знань із вихідної проблеми;

б) горизонтальне інтегрування: зміст побудовано шляхом укрупнення теми, що поєднує групу родинних понять, інформація осягається шляхом переходу від одного елемента до іншого, яка доступна в межах великої одиниці засвоєння.

    Міжпредметна – синтез фактів, понять, принципів тощо. буд. двох і більше дисциплін:

а) горизонтальне інтегрування:

    Послідовна інтеграція. За змістовну одиницю береться тема, яка може бути пов'язана з темами інших навчальних дисциплін; матеріал інших предметів включається епізодично; зберігається самостійність кожного предмета, його цілі, завдання, програма; тема може бути розглянута і лише на програмному навчальному матеріалі, і із запровадженням матеріалу іншого предмета

    паралельна інтеграція. Предметом аналізу виступають багатопланові об'єкти, інформація про сутність яких міститься у різних навчальних дисциплінах; зберігається самостійність кожного предмета; у процес пізнання включаються все аналізатори (зорові, слухові, дотикові, нюхові, тактильно – рухові), що забезпечує міцність освіти (мелодія, малюнок, об'єкт, слово, виріб);

б) вертикальне інтегрування: об'єднання кількох шкільних предметів з метою організації діалогу на задану тему, конкретний зміст, образ тощо, які як ключова фраза проходить через кілька уроків протягом, наприклад, тижня, виділяється різна кількість часу (від 5 хвилин) и більше); здійснюється інший підхід до теми: нові взаємозв'язки, асоціації тощо;

в) змішаний тип інтеграційних зв'язків: на уроці може використовуватися і послідовний, і паралельний інтеграційні зв'язки.

    Транспредметна інтеграція – синтез компонентів основного та додаткового змісту:

а) горизонтальне інтегрування: об'єднання в єдине ціле змісту освітніх областей, організованих за міжпредметним рівнем інтеграції, із змістом додаткової освіти

На мій погляд, в умовах класно-урочної системи в межах вивчення одного предмета є сенс використовувати міжпредметне горизонтальне інтегрування, як послідовне, так і паралельне. Міжпредметне вертикальне інтегрування потребує спільної роботи всього педагогічного колективу та розроблення відповідного методичного супроводу у вигляді елективних курсів або взаємодоповнюючих робочих програм.

Внутрішньопредметна інтеграція не пов'язана з організацією системи світу, а дає лише можливість створення понятійного апарату всередині предмета, що вивчається, без докладання до інших дисциплін.

Транспредметна інтеграція передбачає більш високий рівень «злиття» предметних областей і насправді може бути реалізована у позаурочній діяльності (проектно-дослідницька діяльність, ігри, тематичні вечори).

На цю класифікацію ми і спиратимемося при описі прийомів.

ГЛАВА 2. З ДОСВІДУ ЗАСТОСУВАННЯ
МІЖПРЕДМЕТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В КУРСІ ФІЗИКИ

    1. Міжпредметна інтеграція

На уроках фізики намагаюсь систематично використовувати міжпредметну інтеграцію. Зовсім невеликі, на кілька хвилин, елементи матеріалу з інших предметних областей залучаються для постановки мети на конкретний урок або певний часовий проміжок, як закріплення матеріалу або як домашнє завдання підвищеного рівня. На уроках узагальнення та закріплення матеріалу наприкінці вивчення великого блоку використовується паралельна інтеграція, де розглядаються загальні поняття та явища (звук, світло, інерція, пружність тощо) без посиленої уваги на фізичну сторону процесу. У старшій школі такі уроки можна проводити не лише як закріплювальні, а навпаки – як вступні. Елементи цих уроків можна використовувати окремо в організацію послідовної межпредметной інтеграції.

2.1.1. Міжпредметне горизонтальне послідовне інтегрування

Інтеграція з географією

    Робота із контурною картою.На уроках географії учні працюють із картою окремих материків і картою світу, що допомагає формуванню правильних просторових поглядів на планеті Земля загалом. На уроках фізики завдання з контурною картою можна використовуватиме закріплення матеріалу як спосіб формулювання теми уроку щодо будь-якого розділу. Учням пропонується на карті відзначити поширення мул наукової теорії, або застосування фізичного устрою в практичних цілях.

Даний прийом дозволяє закріпити знання, отримані на уроці географії, удосконалювати навички роботи з картою, розширити кругозір і простежити, як відбувалося становлення наукових теорій та практик у світовому співтоваристві (це дає можливість уникнути одностороннього погляду на перебіг історичних подій)

приклад. Учням лунають заздалегідь підготовлені картки із завданням, роздатковий матеріал та контурні картки.

Завдання.Прочитайте текст. На карті світу відзначте стрілками рух вчення про електрику світом. Підпишіть країни (і столиці цих країн), у яких працювали вчені, які зробили внесок у розвиток поглядів на електрику. Розкажіть про поширення поглядів на природу електризації вашим однокласникам. (Роздавальний матеріал представлений у додатку до уроку з використанням паралельної горизонтальної інтеграції).

    Міні-проекти. Учням у процесі вивчення фізичних явищ пропонується з'ясувати, які природні явища використовують у різних зонах Землі підвищення життя.

приклад.Фізичні, економічні та кліматичні передумови використання електростанцій різного виду у країнах світу.

Інтеграція з краєзнавством

Краєзнавство не виділяється окремим навчальним курсом у шкільній програмі. У середній та старшій ланці питання краєзнавства розглядаються щодо історії, географії, музики та світової художньої культури. На уроках інтеграцію з краєзнавством здійснюю під час вивчення розділу «Механіка», застосовуючи наступні прийоми:

    Вимір протяжності об'єкта міста (вулиці, стіни монастиря, ділянки річки). Учням пропонується у вільний час розрахувати довжину об'єкта, використовуючи будь-який автомобіль: автобус, велосипед, машина, ноги. Для цього необхідно дізнатися або розрахувати середню швидкість та виміряти час руху вздовж об'єкта. Учні оформлюють своє дослідження відповідно до вимог оформлення лабораторної роботи (назва, мета, обладнання, хід роботи, висновки).

    Завдання із використанням краєзнавчого матеріалу.

Приклад 1. Площа поверхні води Плещеєва озера досягає 50 кв. км, а найбільша глибина – 25 м. Розрахуйте тиск, який чинить стовп води на дно на ділянці максимальної глибини.

Приклад 2. Розрахуйте довжину річки Трубеж, якщо відомо, що кораблик, пущений з початку річки, потрапив у гирло через добу. Швидкість течії річки 1,5 км/год.

Інтеграція з історією

На уроках фізики прийнято використовувати включення елементів історії розвитку фізики, але найчастіше це зводиться до невеликих доповідей і рефератів учнів, що з ім'ям тієї чи іншої вченого. Однак застосування таких видів робіт не дає учням можливості відчути історичну епоху та передумови розвитку тих чи інших поглядів на явище, що вивчається, а також наслідків з його практичних застосувань. Тому на своїх уроках застосовую такі прийоми:

    Постановка проблемних питань. Цей прийом може використовуватися як домашнє завдання перед початком вивчення теми.

Приклади питань:

    Які історичні події стали поштовхом до відкриття ядерної бомби?

    Які наслідки (екологічні, історичні, економічні) мало застосування ядерної зброї у Хіросімі та Нагасакі?

    Які історичні події підтверджують першість відкриття радіозв'язку А.С. Поповим?

    Завдання на встановлення відповідності. Прийом використовується для закріплення матеріалу в кінці вивчення теми або розділу. Учням пропонуються факти з історії фізики та світової історії, які необхідно розподілити до груп за принципом відповідності певній епосі.

Приклад завдання. Перед вами знаходяться картки, на яких написано події та імена. Співвіднесіть дані події та назвіть часовий проміжок, у якому відбувалися дані події та брали участь люди із зазначеними іменами. Складіть коротку розповідь.

Текст карток. Холодна війна. Велика Вітчизняна війна. Перша світова війна. Війна у Чечні. Н.С. Хрущов, В.І. Ленін, А.Д. Сахаров, У. Черчілль, І.В. Курчатов, І.В. Сталін, Б.М. Єльцин, Г. Трумен. Перша атомна бомба. Випробування атомної бомби у штаті Нью-Мексико. Перший радіохімічний завод. Перший ядерний реактор. Випробування бомби на полігоні у Казахстані. Бомбардування Хіросіми та Нагасакі. Конструювання автомата Калашнікова. Воднева бомба. Термоядерна авіаційна бомба. Комплекс «Тополь-М».

Інтеграція з російською мовою

У процесі використання фізичних термінів та введення їх у словниковий запас учнів часто виникає проблема з правописом слів та їх розумінням. Для вирішення цих проблем застосовую такі прийоми:

    Повідомлення, що розкривають етимологію терміну, що вивчається.

приклад. Хаотичний (від слова "хаос") рух. Слово запозичене наприкінці XVIII століття не через західноєвропейські мови, а безпосередньо з латинської чи грецької у значенні безладу, неорганізованості, безсистемності. Коріння слова – у грецькому слові означає «розкриваюсь, розверзаюся». У давньогрецькій міфології «хаос» – первинний безформний стан світу. Він виглядає як безодня, прірва, безодня. Він наповнений туманом і мороком. Він – нескінченний простір, неорганізована стихія. Він є першоосновою всього існуючого. Нині слово активно у повсякденному житті, й у науці. У повсякденному житті хаос – це нагромадження, скупчення, плутанина. У науці – теорія хаосу - розділ математики, вивчає складне поведінка динамічних систем. Хаотичний рух - безладний рух у системі. 2

    Морфемний та фонетичний аналіз слова за планом. У старшій школі використання докладного аналізу не потрібно.

приклад.Фонетичний аналіз слова дифузія. 1) Орфографічний запис слова: дифузія. 2) Наголос у слові: дифузія. 3) Розподіл слова на склади (перенесення слова): диф-фу-зія. 4) Фонетична транскрипція слова дифузія: [д"іф`уз"ій"а].

Морфемний аналіз слова синхрофазотрон. Три корені у слові: синхр (одночасний), фаз (циклічний), трон (скорочення від слова електрон). Синхрофазотрон – прискорювач заряджених частинок.

    Пояснення використання фізичного терміна в інших наукових галузях та літературі. Завдання пропонується учням як домашній.

приклад.Дифузія. (Diffusion) - поширення рис культури (наприклад, релігійних переконань, технологічних ідей, форм мови тощо) або соціальної практики одного суспільства (групи) іншому.

Інтеграція з іноземною мовою

У процесі вивчення фізичних теорій і термінів часто виникає необхідність звернутися до першоджерела: наукової праці або статті у науково-популярному журналі. Оскільки англійська мова є міжнародною, велика кількість інформації про відкриття у науковій сфері та їх застосування знаходиться саме в іноземних джерелах. Постає необхідність навчити дітей використанню своїх знань з англійської для перекладу науково-популярної літератури з фізичними термінами.

    Робота з першоджерелом наукової праці вченого, який зробив внесок у науку. Навчальним пропонується текст та словники. Учні не тільки повинні перекласти уривок із книги, а й грамотно подати його у переказі.

приклад.Переведіть текст за допомогою словника. Розкажіть однокласникам про вклад ученого, слова якого наводяться в тексті, у розвиток поглядів про електризацію. Згодні чи не згодні ви з його точкою зору. Аргументуйте свою відповідь. З книги «батька вчення про електрику» Вільяма Гільберта: «All bodies є divided in electric and nonelectric. Там є електричні body: amber, sapphire, carbuncle, opal, amethyst, beryl, рок кришталь, glass, slate coal, sulfur, sealing wax, rock salt - які пристрасть не тільки straws і splinters, але all metals, wood, leaves , lumps of earth and even the water and oil. Flame destroys the property of attraction. Ця properties is formad at friction».

    Робота зі статтею з науково-популярного видання чи сайту.

приклад. Перекладіть уривок з інтерв'ю журналу Wired британського фізика-теоретика Стівена Хокінга. Проаналізуйте його висловлювання. Подайте аргументи «за» і «проти» його думки. «Ми добре розробили батальйони з дрібниць на маленькій планеті з unremarkable star. Але ми маємо намір до understand the Universe. This is what makes us special» ( Переклад. Ми лише розвинені нащадки мавп на маленькій планеті з нічим не примітною зіркою. Але у нас є шанси осягнути Всесвіт. Це робить нас особливими.).

Інтеграція з біологією

Фізика вивчає найбільш загальні закономірності природи, які застосовуються при поясненні процесів, що відбуваються в живих організмах. Спираючись на знання, отримані на уроках фізики та біології, використовую такі прийоми:

    Проведення спільного дослідження. На уроці, розбираючи відповідну тему, пропоную учням провести спільне дослідження (можна й індивідуальне в домашніх умовах). Наприклад, щодо теми «Атмосферний тиск», обговорюємо його впливом геть життєдіяльність людини. Як відомо, причина поганого самопочуття під час зміни погоди пов'язана із зміною атмосферного тиску та, як наслідок, внутрішнього. У нормі, внутрішній тиск має «підлаштовуватися» під зовнішній рахунок звуження/розширення судин. Пропоную учням простежити, як змінюється їхній внутрішній тиск при зміні зовнішнього. Такий вид діяльності може бути здійснений у домашніх умовах. Більш продуктивно використовувати час, що залишився в кінці уроку для фіксації експериментальних даних в таблицю, яка може бути вивішена на шкільному стенді.

приклад.Вивчення еластичності судин. Ціль: з'ясувати, як змінюється внутрішній кров'яний тиск при зміні зовнішнього атмосферного. Обладнання: барометр, тонометр (або інший прилад вимірювання кров'яного тиску), таблиця результатів. Після отримання експериментальних даних учні можуть порівняти своє самопочуття у певні дні та різницю тисків, зробити висновок про еластичність своїх судин.

Інтеграція з хімією

    Використання плану опису хімічного елемента. При вивченні теми «Агрегатні стани речовини», «Фазові переходи», «Будова атома» до розрахункових завдань знаходження кількості теплоти, питомої теплоємності речовин та подібних додаю питання, пов'язані з хімічними властивостями елементів, цікавими фактами, способами отримання речовини, що розглядається, з інших хімічних елементів .

приклад. В атомі цього хімічного елемента міститься 17 протонів та 17 нейтронів. Опишіть цей хімічний елемент за планом:

1. Положення у таблиці Менделєєва. а) знак ХЕ; Б) № періоду (великий чи малий); В) № групи (головна (А) або побічна (В) підгрупа); Г) відносна атомна маса (Ar); д) порядковий номер.

2. Будова атома: А) атомна формула (склад атома – число протонів, нейтронів, електронів); Б) схема будови атома; В) електронна формула (правило Клечковського - 1s 2 2s 2 2p 6 3s 2 3p 6 4s 2 3d 10 4p 6 5s 2 4d 10 5p 6 6s 2 4f 14 5d 10 6p 6 7 6 7s 6 г) енергетична діаграма.

3. Властивості атома: А) атом металу чи неметалу; Б) віддає чи приймає електрони; В) окислювач чи відновник; Г) ступінь окислення: найвищий ступінь окислення (має «+» значення і чисельно дорівнює № групи. Винятки становлять фтор, кисень, мідь, золото, елементи VIII групи А п/гр.), нижчий ступінь окислення для неметалів (має «–» значення та чисельно дорівнює різниці числа 8 та № групи); Д) порівняння окислювально-відновних властивостей (металевих та неметалічних) із сусідніми ХЕ: у періоді, у групі.

4. Опис речовини. А) формула простої речовини; Б) вид хімічного зв'язку, тип кристалічних ґрат; в) властивості.

Інтеграція з образотворчим мистецтвом

Ця інтеграція дає можливість проявити активну позицію учням, які мають складнощі щодо фізики. Проведення таких уроків найбільше ефективно в класах, де навчаються діти з обмеженими можливостями здоров'я, так навчальний матеріал емоційно забарвлений і учні краще запам'ятовують його і легше відтворюють.

    Картинно-графічний план. На уроці засвоєння нового матеріалу на етапі його закріплення кожен, хто навчається, малює свою піктограму, що зображує або визначення, або властивості об'єкта, яку вибудовує в загальний ряд відповідно до плану вивчення матеріалу. Після обговорення кожного окремого малюнка проводиться переказ вивченої теми з опорою на картинно-графічний план. На наступному уроці використовую цей ряд піктограм для актуалізації знань. Особливо добре виконані логічні ряди застосовую для роботи в інших класах на етапах закріплення та узагальнення знань.

    Використання робіт художників, які зробили внесок у розвиток світової культури. Для визначення теми уроку сприймається дітьми картини відомих художників. Ці картини можна використовувати як візуальні умови розрахункових чи якісних (логічних) завдань.

приклад.Під час вивчення теми «Хвильовий процес» залучаю картину І. Айвазовського «Дев'ятий вал», під час розгляду теми «Робота і потужність» використовую полотно І. Рєпіна «Бурлаки на Волзі»; на темі "Умови плавання тіл" - картину Джона Еверетта Мілле "Офелія" (за мотивами "Гамлета" Шекспіра).

Інтеграція з музикою

    Використання уривків музичних творів. Наприклад, щодо теми «Звукові коливання» розбираються фізичні основи характеристик звуку: висоти, тону, тембру і гучності. Учням пропонується розмістити прослухані композиції в порядку зменшення/зростання частоти, амплітуди коливань, основного тону.

Інтеграція з інформатикою та ІКТ

    Робота з інформацією із статей журналів «Наука та життя», «У світі науки», «Деталі світу» та інтернет-порталів науково-популярного характеру. Список інтернет-адрес знаходиться на стенді в класі та на моєму сайті, який використовую при роботі з дітьми. Навчальним пропоную підготувати на відповідну тему невелике повідомлення про використання в сучасній науці та техніці законів, властивостей, вивчених на уроці. Інший варіант завдання - простежити, як часто науково-популярні видання звертаються до тієї чи іншої проблеми Джона Еверетта Мілле, і скласти рейтинг найактуальніших питань у науці.

    Робота із відео-інформацією. Для визначення теми уроку чи проблемного питання намагаюся використати короткометражні науково-популярні мультфільми чи вирізки з повнометражних фільмів.

Нині у кінопрокаті з'являється величезна кількість фільмів з елементами наукової фантастики, деякі з них створені у співавторстві з відомими вченими (Кіп Торн, Інтерстелар, 2014). Багато хто ніяк не спирається на достовірні наукові факти, тому часто у фільмах можна побачити явну некомпетентність творців у питаннях сучасної науки. Ті, хто навчається із задоволенням, шукають «кіноляпи» з погляду науки і включаються до процесу пошуку уривків фільмів з такими помилками.

Відомий ситком «Теорія великого вибуху», який розповідає про життя вчених-фізиків, має великий успіх у учнів. При вивченні певної теми організуємо перегляд відповідного уривка із серіалу та обговорюємо його зміст.

приклад.У фільмі Люка Бессона «П'ятий елемент» (1997) герої Брюса Вілліса та Міли Йовович летять у космічному кораблі із Землі на планету Флостан Парадайз. Учням пропонується відповісти на запитання: "Чому пасажирам не пропонують інший спосіб проведення часу на борту, крім сну?" У фільмі вказана відстань до цієї планети - 1 світлова година. Учням пропонується розрахувати відстань у метрах і час польоту при вибраній швидкості (з урахуванням, що вона менша за швидкість світла.) Користуючись таблицею швидкостей, близьких до швидкості світла, порахувати, на скільки сповільнився час для пасажирів на борту щодо пасажирів на Землі. Завдання використовую частково у дев'ятому класі під час розгляду теми «Світло. Електромагнітні хвилі» і повністю в 10 класі щодо спеціальної теорії відносності.

Інтеграція з літературою

    Обговорення істинності народних прийме з погляду наявності в них наукової основи.

приклад. Про характер погоди можна судити з забарвлення зорі при сході сонця. Колір зорі залежить від вмісту в повітрі водяної пари та пилу. Повітря, сильно насичене вологою, переважно пропускає червоні промені, тому яскраво-червона вечірня зоря віщує вітряну погоду. «Яскраво-жовтогаряче небо при заході сонця – до сильного вітру». Інтенсивне яскраво-жовте, золотисте та рожеве забарвлення вечірньої зорі свідчить про малий вміст вологи та велику кількість пилу в повітрі, що вказує на майбутню посушливу вітряну погоду. «Ранкова зоря червоного кольору влітку – до дощу, а взимку – до хуртовини.» "Якщо сонце з червоною зорею заходить, а зі світлою сходить, - до відра і ясного дня".

    Використання уривків із творів класиків літератури, у яких описуються природні явища.

приклад. Під час вивчення теми «Сила тертя» на етапі формулювання теми уроку під час прослуховування уривка з роману А.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» пропоную відповісти на запитання: «Чому гуска не може встояти на льоду?»

Охайніше модного паркету

Блищить річка, льодом одягнена.

Хлопчаків радісний народ

Ковзанами звучно ріже лід.

На червоних лапках гусак важкий,

Задумавши пливти по лону вод,

Ступає дбайливо на лід,

Ковзає і падає.

    Постановка проблемного питання після прочитання уривка із літературного твору.

приклад.При вивченні теми «Умови плавання тіл» привертаю увагу дітей до уривку роману Жюля Верна «Двадцять тисяч льє під водою»: «У просторі, яскраво освітленому прожектором «Наутілуса», виднілася якась чорна громада, що повисла серед вод. Я пильно вдивлявся, розглядаючи цю гігантську китоподібну тварину. І раптом у мене майнула думка. "Корабль!" - Закричав я ... »

Питання: «Чи буде затонулий корабель «висіти» нерухомо в глибині океану і не опускатися на дно, як це описано в романі автором?»

    Твір віршів із заданими параметрами на певну тему. Хлопцям на етапі закріплення певної теми пропоную придумати вірш (чотиривірш, тривірш або японське хокку) із заданим розміром, римою або ритмом. Можливо, навести як приклад відомий вірш із заданим параметром, який навчаючі переробляють під обрану тему.

приклад.На уроці на тему «Тертя» учням було запропоновано скласти вірш, дотримуючись ритму хокку Мацуо Басе.

Форми організації роботи під час використання описаних вище прийомів може бути різноманітні: самостійна, парна чи групова робота. Зручно виводити завдання на інтерактивну дошку за допомогою документ-камери. Більшої включеності у роботу сприяє застосування інтернет-ресурсів. Усі прийоми може бути адаптовані до різних умов: рівню підготовки учнів, стану матеріально-технічної бази освітнього закладу, на вирішення якісних чи розрахункових завдань.

2.1.2. Міжпредметне горизонтальне паралельне інтегрування

Проілюструємо можливості застосування паралельної горизонтальної інтеграції на прикладі уроку на тему «Електричні явища», яка вивчається у 8 класі середньої ланки та у 10 класі старшої ланки середньої загальноосвітньої школи. (Додаток 1). Цей урок можна використовувати різних етапах вивчення теми. Більш ефективно: у 8 класі - як урок узагальнення та закріплення матеріалу, у 10 класі - як вступний урок на тему «Електричне поле». На уроці використано інтеграцію з географією, історією, образотворчим мистецтвом, англійською мовою та літературою. Найбільш успішно такі уроки проходять під час використання групової форми роботи з наступним поданням результатів. Необхідне обладнання: роздатковий матеріал, інтерактивна дошка та документ-камера. У Додатку 1 подано конспект уроку та перелік роздавального матеріалу.

Подібні уроки проводжу наприкінці та на початку вивчення інших розділів, наприклад, «Звукові явища», «Механічні явища», «Оптика». Для організації таких уроків використовую прийоми, описані вище у пункті 2.1.1.

    1. Транспредметне інтегрування

Транспредметна інтеграція – це синтез компонентів основного та додаткового змісту освіти. У процесі використання елементів міжпредметної інтеграції безпосередньо під час уроків фізики побачила можливість використання даних прийомів й у позаурочній діяльності. Поза уроком, де зміст елективного курсу чи тематичного вечора може бути нежорстко пов'язані змістом навчальної програми, учні зможуть більше виявити свою ініціативу під час виборів дисципліни, що з фізикою, задіяти у своєму самонавченні педагогів інших предметних галузей і їх консультацію. Також це дає можливість подати фізику як необхідний, але недостатній ресурс для пізнання світу у всьому його різноманітті.

Починаючи з 2013–2014 навчального року, реалізую курс «Проектно-дослідницька діяльність у курсі фізики з використанням міжпредметних зв'язків», складений роком раніше. На даний час працюю над створенням програми для курсу «Астрономія та ІКТ», що передбачає групову індивідуальну проектну діяльність із використанням міжпредметної інтеграції.

2.2.1. Проектно-дослідницька діяльність у курсі фізики

Проектно-дослідницька діяльність має великі змогу здійснення міжпредметної інтеграції. Одним із можливих варіантів її застосування є використання довгострокового проекту із залученням методів дослідницької діяльності.

Мною було розроблено елективний курс «Проектно-дослідницька діяльність у курсі фізики з допомогою межпредметных зв'язків» (Додаток №2), де багато уваги приділяється міжпредметним зв'язків фізики коїться з іншими науками (природного, гуманітарного, соціального і технічного характеру).

Цей курс був розроблений для 7-х класів МОУ ЗОШ №4 у 2013–2014 навчальному році. Курс розрахований на проведення 17 занять з періодичністю 1 навчальну годину на два тижні. Основні елементи змісту занять та його спрямованість докладно описані робочої програмі (Додаток № 2).

У процесі реалізації цього курсу учні отримали навички роботи з проектами та певний особистісний результат (учні не лише брали участь у проектній діяльності, а й самостійно планували її, оформляли та аналізували отримані результати). Частина тих, хто навчається з паралелі 7-х класів, спочатку об'єдналася в групу з 15 осіб для роботи над проектом «Проблеми зору учнів МОУ ЗОШ № 4 та шляхи їх вирішення» (Додаток № 3). До цієї групи приєдналася 9-го класу, що навчається. Ця тема була обрана виходячи з інтересів та можливостей учасників групи:

1 група - складання анкет та проведення анкетування з метою виявити наявність проблем із зором у учнів МОУ ЗОШ № 4, їх можливі причини та використання профілактичних вправ у початковій, середній та старшій ланці МОУ ЗОШ № 4 (соціологія);

2 група – статистична обробка даних за допомогою комп'ютерних технологій (інформатика);

3 група - вивчення природи причин погіршення зору (біологія та фізика);

4 група – розгляд принципу отримання зображення на сітківці очного яблука (фізика);

5 група - з'ясування особливостей хвороб ока та частота їхньої зустрічальності у світі (робота з інформацією).

У ході діяльності учнями було вирішено всі поставлені ними завдання, отримано конкретні результати та здійснено необхідний аналіз виконаної роботи. З цим дослідженням учні виступили на шкільній конференції у секції природничих наук, а також отримали Диплом другого ступеня на секції біології Міської пошуково-дослідницької конференції школярів та представили роботу у секції фізико-математичних наук (2014).

У 2015 році учні вирішили продовжити роботу над проектом та спланували заходи у школі з метою профілактики порушень органів зору у початковій класах (Додаток № 3). Напрямок їхньої діяльності трохи змінилося: дослідження на базі біології, фізики та інформатики трансформувалися у соціальний проект. До засновників роботи (групи з 10 осіб) підключилися інші учні, які минулого року працювали над своїми індивідуальними проектами в рамках курсу «Проектно-дослідницька діяльність у курсі фізики з використанням міжпредметних зв'язків», а цього року вирішили підтримати своїх однокласників та включилися до роботу над проектом

Друга частина проекту «Проблеми зору учнів МОУ ЗОШ № 4 та шляхи їх вирішення» ще знаходиться в процесі реалізації, але вже можна зробити висновки про підвищення пізнавальної активності та стійкість пізнавальних інтересів на основі наступних результатів:

    Кількість бажаючих брати участь у даному проекті збільшилася порівняно з попереднім роком на 45 % (2013 – 10 осіб, 2014 – 18).

    Незважаючи на те, що курс був безвідмітним, учні довели свої дослідження до кінця і виявили бажання продовжити їх у новому напрямку.

    На уроці фізики учні 8-х класів часто представляють невеликі доповіді на тему уроку, пов'язані з історичною довідкою або застосуванням знань, що вивчаються в прикладних галузях природничих наук.

    Катерина З., що навчається 9-го класу, після успішного виступу на конференціях зробила вибір на користь фізико-хімічного напряму в 10 класі, хоча спочатку сумнівалася у своїх здібностях у природничих науках і збиралася в соціально-економічну профільну групу. Навчаючись у 10 класі, за перше півріччя вона самостійно обрала тему індивідуального дослідження, провела необхідні експерименти та оформила свою роботу, хоча проектна діяльність у 10-11 класі представляється у вигляді довгострокового дослідження.

    Учні, які мають різний рівень успішності з фізики, зайняли активну позицію в команді, використовуючи свої знання в інших предметних галузях.

      1. Позаурочна діяльність

Після реалізації елективного курсу «Проектно-дослідна діяльність у курсі фізики з використанням міжпредметних зв'язків» виникла ідея розробити програму курсу позаурочної діяльності для
5–9 класів «Астрономія та ІКТ». В даний час астрономія є розділом фізики, вона не винесена у навчальній програмі на окремий предмет. Астрофізика є чудовою основою для формування цілісного світогляду учнів та підвищення їх пізнавальної активності, оскільки, по-перше, сучасна наукова спільнота щорічно просувається у вивченні Всесвіту; по-друге, вивчення мегамиру ґрунтується на знаннях усіх наукових галузей: географії, фізики, хімії та інших; по-третє, у кінематографії та сучасній літературі питання, пов'язані з вивченням та використанням космічного простору, порушуються не менш часто.

Програма курсу передбачає вивчення основних астрономічних термінів, небесних тіл та методів вивчення Всесвіту через проектну діяльність учнів: 5, 6, 7 класи – колективні роботи, 8, 9 класи – індивідуальні. На заняттях також опрацьовуються питання, пов'язані із плануванням проектної діяльності, оформленням робіт за допомогою ІКТ, виступом перед аудиторією та інші. Теми для вивчення на кожен рік навчання:

5 клас. Астрономія та астрологія. Зоряне небо. Загальний огляд Всесвіту. Сценарій. План підготовки сценарію. Виступи перед великою аудиторією. Груповий проект: сценарій виступу для молодшої школи «Міфи та сузір'я», захід для молодшої школи «Міфи та сузір'я».

6 клас.Загальний огляд сонячної системи. Масштаб. Модель. Макет. Основи проектування та моделювання. Планування проектної діяльності. Груповий проект: модель Сонячної системи у масштабі (техніка пап'є-маше).

7 клас.Загальна характеристика та огляд природи планет Сонячної системи. Сонце та інші зірки. Публікації. Робота в Microsoft Office Publisher 2010. Груповий проект: колаж «Планети земної групи», публікація «Планети-гіганти», веб-сторінка «Зоряні системи».

8 клас.Механічне рух небесних тіл Сонячної системи. Стаціонарні та нестаціонарні зірки. Методи дослідження зірок. Сайт. Інформаційна безпека. Робота з інтернет-джерелами. Гугл-сайти. Індивідуальний проект: веб-сторінка для сайту "Зіркове небо".

9 клас.Загальні відомості про галактики. Теорія великого вибуху. Тунелі. Розширення Всесвіту. Підкорення Всесвіту. Мультиплікація. Відео. Програмне забезпечення мультиплікації. Індивідуальний проект: мультиплікація на тему «Галактичні пригоди».

Висновок

Використання методів міжпредметної інтеграції на уроках фізики є процесом не тільки важливим, а й трудомістким.

      Ті, хто навчається на таких уроках, демонструють більшу активність, у тому числі й пізнавальну, ніж на звичайних уроках.

      Під час підготовки домашнього завдання виявляють ініціативу у пошуку додаткового матеріалу, яким діляться один з одним під час зміни та на уроці.

      На таких уроках учні частіше почуваються успішними, не бояться висловлювати свою думку та виявляти свої інтереси.

      З кожним наступним інтегрованим уроком учні швидше знаходять взаємозв'язки предметних областей, найчастіше самостійно створюючи проблемну ситуацію, яка використовується для подальшої роботи.

      При використанні можливостей мережі інтернет учні почали заходити на науково-популярні портали як для підготовки до уроків, так і з метою додаткового читання.

При використанні описаних у роботі прийомів можуть виникнути такі труднощі:

      При підготовці до уроків вчителю потрібна більша кількість часу, у педагога виникає постійна необхідність у поглибленні знань з предметних областей, що інтегруються.

      На перших уроках з використанням того чи іншого методу міжпредметної інтеграції постає проблема з підготовленістю тих, хто навчається до більш широкого погляду на процес або явище, що забирає набагато більше часу на такому уроці.

      Зі збільшенням кількості проведених інтегрованих уроків у тому самому класі підтримки інтересу зростає потреба у залученні нових прийомів і методів роботи.

      Великий обсяг матеріалу, позначеного освітнім стандартом, мало мало простору для інтегрованих уроків.

      Не всі учні мають високий рівень самостійності, тому більшість прийомів доводиться реалізовувати безпосередньо під час уроків. І тут ми стикаємося з проблемою, зазначеною у пункті 4.

Звичайно, як і в будь-якій новій діяльності, при використанні прийомів та методів міжпредметної інтеграції вчителю та учневі доводиться витрачати більше ресурсів. Але, зрештою, як отримані результати надають сили рухатися у цьому напрямі, а «затягує» і сам процес самонавчання і саморозвитку.

Список використаної літератури

    Алексєєв Н. Г., Леонтович А. В., Обухов А. В., Фоміна Л. Ф. Концепція розвитку дослідницької діяльності учнів // Дослідницька робота школярів. – 2001. – №. 1.

    Альнікова Т.В. Організація проектно-дослідницької діяльності під час навчання фізики [Текст] / Т.В. Альнікова, Є.А. Румбешта / / Вісник ТДПУ. Вип. 6 (57) серія: природничі та точні науки. -Видавництво ТДПУ, 2006. – С. 172-174. (0,24 д.а.; авт. 70%).

    Бельфер М. Кілька слів про дослідження школярів / М. Бельфер // Література: вид. будинок Перше вересня. – 2006. – № 17.

    Глазкова К.Р. Уроки-дослідження: формування творчої, критично мислячої особистості / К. Р. Глазкова, С. А. Живодробова // Фізика: вид. будинок Перше вересня. – 2006. – № 24.

    Дік Ю.І., Пінський А.А., Усанов В.В. Інтеграція навчальних предметів// Радянська педагогіка. – 1957. – № 9.

    Закурдаєва С.Ю. Формування дослідницьких умінь/С.Ю. Закурдаєва // Фізика: вид. будинок Перше вересня. – 2005. –
    № 11. – С. 11.

    Звєрєв І.Д., Максимова В.М. Міжпредметні зв'язки у зв'язку у сучасній школі. - М.: Педагогіка. – 1981.

    Іванова Л.А. Проблема пізнавальної діяльності учнів під час уроків фізики щодо нового матеріалу: Навчальний посібник. - М.: МДПІ, 1978. - 110 с.

    Дослідницька діяльність під час уроків фізики: [Електронний ресурс] // Фестиваль педагогічних ідей. - Режим доступу: http://festival.1september.ru/articles/619625/, 05.11.2014.

Додаток Конспект уроку-узагальнення матеріалу «Електризація тіл»

Тип уроку:закріплення знань з пройденого матеріалу.

Мета уроку:закріплення раніше вивченого матеріалу у процесі вирішення завдань, моделювання, демонстрації дослідів.

Завдання:

1. Навчальні:
-закріпити знання учнів на тему «Електризація тіл»;
-Навчити учнів використовувати отримані раніше знання на практиці;
-показати взаємозв'язок фізики коїться з іншими шкільними предметами і науками.
2. Розвиваючі:
-розвинути в учнів колективні засади в єдиному зв'язку з індивідуальними особливостями;
-прищепити учням почуття відповідальності за доручену справу;
-розвинути та заохотити ініціативні засади у учнів, вміння узагальнити матеріал.
3. Виховні:
-виховати вміння учнів співвідносити власну думку з колективним;
-Продовжити роботу з вироблення у учнів таких характеристик характеру, як уміння знаходити неординарне рішення;
-Навчити учнів відстоювати свою думку, добиватися кінцевого результату;
-Слідкувати за виконанням учнями правил з техніки безпеки при виконанні дослідів.

Обладнання для уроку:

Електрометр, скляна та ебонітова палички, шовк, шерсть, альбом для малювання, олівці та фломастери, набір карток-завдань, підручник Фізика 8.

План уроку:
1. Організаційний момент, постановка цілей та завдань уроку, повторення правил техніки
безпеки / 2 хв.
2. Актуалізація знань (усне опитування) / 4 хв.
3. Роз'яснення правил ігрової частини уроку, роздача карток-завдань / 3 хв.
4. Робота у групах / 10 хв.
5. Виступ учасників груп із результатами роботи / 10 хв.
6. Підбиття підсумків уроку / 2 хв.
7. Рефлексія/1 хв.

Хід уроку:

1. Організаційний момент, постановка цілей та завдань уроку, повторення правил техніки безпеки.

2. Актуалізація знань. Фронтальне опитування:

Що розуміють під електризацією тіл?

Як можна наелектризувати тіла?

Які два роди зарядів існують?

Що означає наелектризувати тіло?

Чим оточене кожне заряджене тіло? Що таке електричне поле?

3. Роз'яснення правил ігрової частини уроку, роздача карток-завдань.

Тепер, коли ми згадали основні поняття, пов'язані з електризацією тіл, спробуємо розглянути електризацію з усіх боків.

Для цього скористаємося знаннями, набутими на інших предметах, що вивчаються вами: історії, географії, англійській мові, літературі. Таким чином, у нас виходить шість груп, по чотири особи в кожній.

Об'єднайтесь, будь ласка, у групи. Перші та треті парти кожного ряду повертаються на стільці до своїх однокласників. Тепер ви отримуєте картки, де представлені ваші завдання. У нас з вами виходить 6 робочих груп та одна група експертів, з останньої парти кожного ряду.

Необхідне обладнання лежить на кафедрі. На виконання завдання маєте 10 хвилин.

Після виконання завдання кожна група виступить із результатами своєї роботи. А експертна група підіб'є підсумки вашої роботи та нашого уроку.

    Робота з груп.

    Виступ учасників груп із результатами роботи.

Перша група розповість історію розвитку поглядів на електризацію.

Друга група покаже шлях просування вчення електризації світом.

Третя група окреслить основні властивості електризації, описані у книзі Вільяма Гілберта, перекладені ними з першоджерела.

Четверта група продемонструє явище електризації.

П'ята група розповість про явища, у яких спостерігається електризація.

Шоста група розгляне, як уявляли явище електризації у своїх творах поети та письменники.

4. Підбиття підсумків.

Тепер послухаємо висновки експертної групи.

5. Рефлексія.

Давайте оцінимо проведений нами урок.

Картка 1

Розташуйте етапи розвитку поглядів на питання електризації тіл у хронологічному порядку. Наклейте на аркуш паперу формату А4. Виберіть учасника групи, який розповість про історію електризації однокласникам.

Стародавні греки дуже любили прикраси та дрібні вироби з бурштину, названого ними за його колір та блиск «електрон» - що означає «сонячний камінь». Звідси походить, щоправда, набагато пізніше, і саме слово - електрика.

Грецький філософ Фалес Мілетський, який жив у 624-547 роках. е., відкрив, що бурштин, потертий хутро, набуває властивість притягувати дрібні предмети - пушинки, соломинки тощо. Ця властивість протягом кількох століть приписувалося лише бурштину.

Народження вчення про електрику пов'язане з ім'ям Вільяма Гілберта, лікаря англійської королеви Єлизавети. Першу свою роботу з електрики Гільберт опублікував у 1600 р., де описав результати своїх 18-річних досліджень та висунув перші теорії електрики та магнетизму. Тут він уперше в історії науки застосував термін "електрика" (від грецького слова "електрон", що означає "бурштин").

Наступним етапом у розвитку вчення про електрику були досліди німецького вченого Отто фон Геріке (1602-1686). У 1672р. вийшла його книга, в якій було описано досліди з електрики. Найцікавішим досягненням Геріке було винахід ним «електричної машини».

У 1729 р. англієць Стефан Грей (1666-1736 р.) досвідченим шляхом відкрив явище електропровідності. Він встановив, що електрика здатна передаватися від одних тіл до інших металевим дротом. По шовковій нитці електрика не поширювалася. У зв'язку з цим Грей розділив усі тіла на провідники та непровідники електрики.

Шарль Дюфе встановив два роду електричних взаємодій: тяжіння та відштовхування. Цей закон був опублікований Дюфе в Мемуарах Паризької Академії наук за 1733

Уявлення про позитивне та негативне заряди, було введено в 1747 році американським фізиком Франкліном. Ебонітова паличка від електризації про вовну та хутро заряджається негативно. Заряд, що утворюється на скляній паличці, потертій об шовк, Франклін назвав позитивним.

Франклін у 40-х р. XVIII ст. побудував теорію електричних явищ. Він припустив, що існує особлива електрична матерія, що є якоюсь тонкою, невидимою рідиною.

1785 року француз Шарль Кулон встановив, від чого залежить сила взаємодії зарядів.

В 1745 академік Петербурзької Академії наук Георг Ріхман побудував перший електроскоп - прилад для вимірювання електрики.

У у вісімнадцятому сторіччі (50-80-ті роки) захоплення «електрикою від тертя» було загальним. Проводилися досліди з електризації людей, запалення спирту від іскри тощо. Будувалися потужніші, ніж машина Геріке, електричні машини.

В 1852 англійський фізик Майкл Фарадей створив вчення про електричне поле і пояснив, як відбувається взаємодія зарядів.

Картка 2

Прочитайте текст. На карті світу відзначте стрілками рух вчення про електрику світом. Підпишіть країни (і столиці цих країн), у яких працювали вчені, які зробили внесок у розвиток поглядів на електрику. Виберіть учасника групи, який розповість про поширення поглядів на природу електризації вашим однокласникам.

Картка 3

Проведіть досвід, який демонструє явище електризації. Сформулюйте мету експерименту, позначте необхідні прилади та матеріали для вашої роботи, опишіть та продемонструйте перебіг експерименту. Дайте відповідь на питання:

    Як можна наелектризувати тіло?

    Як виявити електричне поле?

Картка 4

Перекладіть текст за допомогою словника. Розкажіть однокласникам про вклад вченого у розвиток поглядів про електризацію, слова якого наводяться у тексті. Згодні чи не згодні ви з його точкою зору. Аргументуйте свою відповідь.

З книги «батька вчення про електрику» Вільяма Гільберта:

«All bodys є divided в електричний і неелектронний.Там є електричні body: amber, sapphire, carbuncle, opal, amethyst, beryl, рок кришталь, glass, slate coal, sulfur, sealing wax, rock salt - які пристрасть не тільки straws і splinters, але all metals, wood, leaves , lumps of earth and even the water and oil. Flame destroys the property of attraction. This property is formed at friction»

Картка 5

Використовуючи свій життєвий досвід, згадайте явища, що доводять існування електризації або засновані на ній. Зробіть 2-3 малюнки, що зображують ці явища.

Картка 6

Прочитайте уривки із творів. Знайдіть для кожного з творів його автора та назву. Виберіть уривки, в яких описуються явище електризації. Поясніть свій вибір. Проаналізуйте дії головного героя/головних героїв.

Насувався ураган. Каченя заскочило у двері хатинки. «У хатинці жила бабуся з котом та куркою. Кота вона кликала синочком; він умів вигинати спинку, муркотіти і навіть випускати іскри, якщо його гладили проти вовни».

Ганс Християн Андерсон. "Бридке каченя"

Коваль-Богатир вирушив шукати Змія, що втік із поля бою. Улігся Коваль-Богатир під дубом і чує - грім гуркотить. Зашумів ліс, загудів, заговорив на різні голоси. Але ось блиснула блискавка і загриміло так, що аж земля затремтіла. Налетів вітер. Реве ліс. Дуби тріщать, сосни стогнуть, а ялинки згинаються мало не до землі. А блискавка як блисне, як блисне мало не через усе небо, висвітлить темний ліс, і знову темрява, як під землею. Розгулявся Перун, як вистачить блискавкою в сосну, так і розполосує її від верхівки до коріння, вдарить у дуб – розколе дуб.

Білоруська казка

«З моря дув вологий, холодний вітер, розносячи по степу задумливу мелодію плескоту хвилі, що набігала на берег, і шелесту прибережних кущів. Зрідка його пориви приносили з собою зморщене, жовте листя і кидали його в багаття, роздмухуючи полум'я; навколишня нас імла осінньої ночі здригалася ... »

Максим Горький. «Макар-чудра»

Почав Іван - солдатський син битися смертним боєм із Змієм-Гориничем. Він так швидко і сильно махав своєю шаблею, що вона до червона розжарилася, не можна в руках тримати! Молився Іван до царівни: «Рятуй мене, красна дівко! Зніми з себе дорогу хустинку, намочи в синьому морі і дай обернути шаблю».

російська народна казка

Муніципальна загальноосвітня установа середня загальноосвітня школа № 4

затверджую

Директор школи №4

Наказ №___

від __________ 2014 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА
елективного курсу «Проектно-дослідницька діяльність з фізики»
для 7-х класів

Вчитель фізики: Ємельянова О.С.

м. Переславль-Заліський, 2014-2015 навчальний рік

Пояснювальна записка

Актуальність курсу: Даний курс спрямований на формування ключових компетенцій у галузі фізики та надпредметних знань та умінь, інтеграції змісту освіти з урахуванням психофізичних особливостей учнів. У курсі використовуються технології дослідницького навчання та навчального проектування, що дозволяють продуктивно засвоювати знання, вчитися їх аналізувати. Саме це і переслідує федеральні державні стандарти освіти нового покоління. Знання та вміння, необхідні для організації проектної та дослідницької діяльності, у майбутньому стануть основою для організації науково-дослідної діяльності у вузах, коледжах, технікумах тощо.

Цінність курсу: учні отримують можливість самостійно вибрати напрямок своєї дослідницької діяльності виходячи зі своїх інтересів і вже отриманих знань, таким чином звівши до мінімуму можливу «ситуацію невдачі» у вивченні фізики; подивитися на різні проблеми та питання, що виникають при дослідженні навколишнього світу з боку зарубіжних учених, істориків, поетів та письменників, своїх педагогів та однокласників.

Ціль курсу: розвиток дослідницької компетентності учнів у вигляді освоєння ними методів наукового пізнання та умінь навчально-дослідницької та проектної діяльності.

Основні завдання курсу:

    формування науково-матеріалістичного світогляду учнів;

    формування уявлення про фізику як про експериментальну науку, тісно пов'язану з іншими науками, не тільки природного та технічного циклу, але так само суспільного та гуманітарного (поглиблення та розширення знань, понять, формування первинних експериментальних умінь та навичок);

    розвиток пізнавальної активності, інтелектуальних та творчих здібностей, креативності у мисленні;

    формування вміння планувати свою діяльність та працювати відповідно до вимог до проведення, оформлення та подання експериментальної роботи;

    розвиток навичок самостійної наукової роботи;

    набуття досвіду роботи у групах;

    створення мотивації до вивчення проблемних питань у світовій та вітчизняній науках;

    розвиток комунікативних та мовленнєвих компетенцій;

    формування культури роботи з джерелами інформації.

Очікувані результати

Після закінчення вивчення курсу учні повинні знати:

    основи методології дослідницької та проектної діяльності;

    правила пошуку та обробки інформації з джерела;

    основні етапи та особливості публічного виступу;

    структуру та правила оформлення дослідницької та проектної роботи.

Повинні вміти:

    формулювати тему дослідницької та проектної роботи, доводити її актуальність;

    складати індивідуальний план дослідницької та проектної роботи;

    виділяти об'єкт та предмет дослідницької та проектної роботи;

    визначати мету та завдання дослідницької та проектної роботи;

    працювати з різними джерелами, у тому числі з першоджерелами, грамотно їх цитувати, оформляти бібліографічні посилання, складати бібліографічний перелік проблем;

    обирати та застосовувати на практиці методи дослідницької діяльності, адекватні завданням дослідження; оформляти теоретичні та експериментальні результати дослідницької та проектної роботи;

    описувати результати спостережень, експериментів, опитувань; аналізувати раніше відомі чи отримані факти;

    проводити дослідження за допомогою різноманітних приладів;

    виконувати інструкції з техніки безпеки;

    оформляти результати дослідження з урахуванням вимог.

Повинні вирішувати такі життєво-практичні завдання:

    самостійно добувати, обробляти, зберігати та використовувати інформацію з хвилюючої проблеми;

    реалізовувати декларація про вільний вибір.

Здатні виявляти такі відносини:

    без комунікативних труднощів спілкуватися з людьми різних вікових категорій;

    працювати у колективі, групі;

    презентувати роботу громадськості.

Місце цього курсу в освітньому процесі школи.Робочу програму для елективного курсу "Проектна діяльність" реалізовано в рамках державного освітнього стандарту відповідно до базового освітнього плану 2013-2014 навч. року, розрахована на 17 занять протягом одного навчального року (1 раз на 2 тижні).

Форми організації навчального процесу

Програма курсу передбачає проведення позакласних занять, роботи у групах, парах, індивідуальна робота, робота із залученням батьків, педагогів, учнів школи. Заняття проводяться 1 раз на 2 тижні у кабінеті фізики, проектна діяльність включає проведення дослідів, спостережень, опитувань, інтерв'ю, зустрічей із цікавими людьми. Проектна діяльність передбачає пошук необхідної інформації в енциклопедіях, довідниках, книгах, на електронних носіях, в Інтернеті, ЗМІ. Джерелом потрібної інформації може бути дорослі: представники різних професій, батьки, захоплені люди, і навіть інші діти. Більша частина проектно-дослідницької діяльності розрахована на виконання учням самостійно у позаурочний час відповідно до вимог та правил проведення експерименту чи дослідження. На колективних заняттях у школі викладач проводить лекції, розкриваючи основні особливості та технології проведення роботи, а також надає консультацію у скрутних ситуаціях.

Міжпредметні зв'язки, що лежать в основі курсу. Цей курс розрахований на організацію та зміцнення міжпредметних зв'язків, що лежать в основі освітнього процесу. Однією із завдань даної дослідницької діяльності є розгляд фізичних явищ, як невід'ємної частини навколишнього світу, що вивчається рядом наук природничо-математичного циклу (хімія, біологія, географія, екологія, математика, інформатика), що описується гуманітарними науками (історія, суспільствознавство, література) та використовуваного технічними (гірнича справа, машинобудування, суднобудування, авіаційна справа тощо).

Основні методи та технології

Форми та методи проведення занять : лекція, бесіда, практична робота, експеримент, спостереження, колективні та індивідуальні дослідження, самостійна робота, захист досліджень, міні-конференція, колективні та індивідуальні консультації.
Методи контролю: консультація, доповідь, захист досліджень, виступ, презентація, міні-конференція, науково-дослідна конференція, участь у конкурсах досліджень.

Основні теоретичні елементи змісту курсу

Заняття 1. Проектна діяльність. Проекти у сучасному світі. Проектні технології.

Історія проектного способу. Метод навчальних проектів. Класифікація. Вимоги до проектної діяльності.

Заняття 2. Фізика довкола нас.

Фізика як із фундаментальних експериментальних наук. Фізика та природничі науки. Фізика та суспільні науки. Фізика та гуманітарні науки. Фізика та техніка. Фізика та побут. Фізика у природі.

Заняття 3. Як вибрати тему проекту Основні етапи проектування.

Тема та підтеми проекту. Цілі та завдання проекту. Формування творчих груп. Формулювання питань. Вибір літератури. Планування проектної діяльності. Визначення форм вираження результатів проектної діяльності. Критерії контролю діяльності.

Заняття 4 . Ярмарок ідей. Способи отримання та обробки інформації.

Види джерел інформації. Складання плану інформаційного тексту. Формулювання пунктів плану. Тези, види тез, послідовність написання. Конспект правила конспектування. Цитування, правила оформлення цитати. Рецензія Відгук.

Заняття 6. Дослідження. Основні методи дослідження.

Дослідження. Метод дослідження як шлях вирішення завдань дослідника. Теоретичне та емпіричне дослідження. Аналіз, синтез, абстрагування, індукція, дедукція. Методи досліджень (спостереження, порівняння, експеримент, опитування, аналіз літератури, анкетування). Гіпотеза. Цілі та завдання дослідження. Упорядкування індивідуального робочого плану. Підбір інструментарію. Оформлення результатів: таблиці, графіки, діаграми, малюнки.

Заняття 9. Правила оформлення реферату

Реферат його види: бібліографічні (інформативні, індикативні, монографічні, оглядові, спеціалізовані), науково-популярні, навчальні. Структура навчального реферату Етапи розробки реферату Критерії оцінки. Тема, ціль, завдання, предмет, об'єкт, проблема, актуальність. Оформлення реферату серед OpenOffice.org Writer і Microsoft Word. Вимоги ДСТУ.

Заняття 11. Форми та види презентацій.

Форми презентацій (паперові та електронні). Види електронних презентацій (інтерактивні, безперервно виконувані, статичні, анімовані, мультимедійні). Правила оформлення презентацій Оформлення презентацій у середовищах OpenOffice.org Impress та Microsoft PowerPoint.

Заняття 13. Способи на аудиторію.

Публічний виступ. Підготовка до виступу. Планування мови. Культура мови. Мистецтво оратора. Міміка та жести. Зовнішній вигляд. Секрети успішного виступу.

Календарно-тематичне планування проектної діяльності з фізики

п/п

Тема заняття

Основні елементи змісту уроку

Формовані вміння

та навички

Додаткове завдання

дата проведення

Проектна діяльність. Проекти у сучасному світі. Проектні технології

    Проекти як вид діяльності.

    Проектні технології, засади проектування.

    Документація проекту.

    Вимоги до проектів

Здійснювати пошук потрібної інформації з заданої теми у джерелах різного типу; вибір виду читання відповідно до поставленої мети

Підготувати повідомлення на тему "Фізика навколо нас"

Фізика довкола нас

    Зв'язок фізики з науками природничо-гуманітарного циклів.

    Фізика і навколишній світ.

    Фізика та сучасні напрямки в науці та техніці

Використовувати основні інтелектуальні операції: формулювання гіпотез, аналіз та синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, виявлення причинно-наслідкових зв'язків

Як вибрати тему проекту Основні етапи проектування

    Основні етапи проекту та їх роль у досягненні кінцевого результату.

    Вибір теми проектів на основі особистісного інтересу

    Керувати своєю пізнавальною діяльністю.

    Визначати цілі та завдання діяльності, вибирати кошти, необхідні для їх реалізації

Вибрати 3 теми, над якими хотілося б попрацювати протягом року та встановити в них зв'язок з іншими навчальними предметами

Ярмарок ідей. Способи отримання та обробки інформації

    Консультація щодо вибору тематики навчальних проектів.

    Формування проектних груп

    Працювати в групі, відстоювати свою точку зору, наводити аргументи на захист своєї думки

    Виділити цілі та завдання своєї проектної діяльності.

    Визначити основні етапи

Індивідуальна консультація

    Постановка цілей та завдань.

    Розподіл обов'язків між членами групи.

    Планування діяльності

    Використовуйте різні джерела для отримання фізичної інформації.

    Освоювати різні способи роботи з науковою літературою

Зібрати необхідну інформацію, систематизувати її

Дослідження. Основні методи дослідження

    Методи дослідження.

    Етапи дослідження

Застосовувати основні методи пізнання вивчення різних сторін навколишньої дійсності

    Вибрати метод дослідження для своєї теми.

    Продумати хід дослідження

Здійснення експериментально-дослідницької діяльності

    Вибір необхідного обладнання.

    Реалізація експерименту

Самостійно планувати та проводити фізичний експеримент з дотриманням правил безпечної роботи з лабораторним обладнанням

Провести опитування/анкетування/обробку результатів

Індивідуальна консультація

    Аналіз результатів експерименту.

    Обговорення проміжних результатів

Інтерпретувати результати самостійно проведених дослідів, фізичних процесів, що протікають у природі та в побуті

Оформити практичну частину дослідження

Правила оформлення реферату

    Вимоги щодо оформлення текстових документів.

    Особливості оформлення документа за допомогою текстового редактора

Використовувати комп'ютерні технології для обробки, передачі та систематизації інформації

Оформити теоретичну частину дослідження

Індивідуальна консультація

Провести коригування реферату

Форми та види презентацій

    Види презентацій.

    Сценарій презентації.

    Технологічні вимоги до оформлення презентацій

Використовувати мультимедійні технології для обробки, передачі та систематизації інформації

Написати сценарій своєї презентації

Індивідуальна консультація

Оформити презентацію за допомогою ПК для виступу

Способи на аудиторію

    Методи створення комфортної психологічної обстановки під час виступу.

    Основні правила ведення дискусій

    Володіти основними видами громадських виступів.

    Дотримуватися етичних норм і правил ведення диспуту

Скласти план виступу перед аудиторією під час захисту свого проекту

Індивідуальна консультація

Визначення досягнень та невирішених проблем;

Об'єктивно оцінювати свої навчальні здобутки, поведінку, риси своєї особистості

Підготуватись до захисту проекту

Захист проекту

    Публічне виступ кожного учасника проектної діяльності.

    Рецензії вчителів.

Виступ на педраду.

«Міжпредметна інтеграція у методичному об'єднанні вчителів біології, хімії та географії».

Сучасний етап реформування освіти вимагає нового підходу до організації та змісту шкільного навчання, головна ідея якого включається до інтеграції навчального матеріалу, його ущільнення та встановлення міжпредметних зв'язків.

Міжпредметна інтеграція-це процес об'єднання предметів навчального плану школи для здійснення в реальному педагогічному процесі потенційних міжпредметних зв'язків, формування на цій основі системи якостей освіти як одного з важливих показників інтеграції, цілісності випускника загальноосвітньої школи.

Інтегративний підхід до навчання дедалі більше усвідомлюється як актуальна потреба сучасної освіти, що розвивається шляхом гуманізації. Він сприяє розвитку та долученню
особистості дитини до культурних цінностей, гуманізації освіти, аналізу та синтезу шкільних предметів, перегляду стилю та методів навчання.

Дидактичні аспекти інтеграції розглядаються сьогодні не як процес накопичення знань, не як узагальнення ідей та фактів, а як діяльність, спрямована на пізнання природи та суспільства.

Інтеграція постає як провідна форма організації змісту освіти на основі
загальності та єдності законів природи, цілісності сприйняття суб'єктом
навколишнього світу.

Біологія, хімія та географія у шкільному курсі навчання- це предмети світоглядного характеру,
формують в учнів комплексне, системне і соціально- орієнтоване ставлення до землі як планети людей, знайомі їх із територіальним підходом як особливим методом наукового пізнання і важливим інструментом на соціально- економічні процеси у вигляді регіональної політики. Все це відносить їх до тих класичних шкільних предметів, на які лягає
особлива відповідальність не лише за формування у школярів гуманістичного світогляду, виховання патріотизму та любові до Батьківщини, а й умінь та навичок
орієнтації та соціально- відповідальної поведінки в навколишньому світі.

Використання інтеграції як засобу вдосконалення змісту освіти у школі
зумовило пошук умов реалізації.

Умови реалізації інтеграції до МО БХГ

1. Об'єкти дослідження збігаються чи досить близькі.

2. Використовуються однакові чи близькі способи дослідження.

3.Інтегровані навчальні предмети будуються на загальних закономірностях, загальних теоретичних концепціях.
Виходячи з умов реалізації інтеграції до МО визначено основні форми інтеграції:

Повне злиття навчального матеріалу;

Злиття більшої частини навчального матеріалу;

Побудова автономних блоків у межах єдиного уроку та його взаємозв'язок.

Інтегративний підхід у МО БХГ здійснюється за такими напрямами: 1. Гуманізація.
На перший план у ній виносяться зв'язки: «Людина-природа», «Людина-господарство», «Людина-територія», «Людина-довкілля».Сьогодні, навіть у світовому масштабі, актуалізація гуманістичного спрямування багато в чому пов'язана із загостренням глобальних проблем людства, які, по суті, є проблемами виживання людського роду. Так, наприклад цей напрямок використовується
вчителями географії, щодо курсу економічної та соціальної географії, у темі «Людина в епоху НТР», де учні інтегрують наявні знання з історії, хімії, біології для визначення ролі людини в
ХХІ столітті.

2. Соціологізація.
Являє собою загальний напрямок усієї науки (біології, хімії та географії) та суспільної
політики та полягає у підвищенні уваги до соціальних аспектів розвитку. Цей напрямок розширює можливості повного розуміння ролі людини в соціальному житті суспільства, знайомить учнів з основними рисами соціального розвитку, особливо в територіальному розрізі.

3. Екологізація. Екологізація, як напрямок, також характерна для всьогоміждисциплінарного комплексу наук МО, які досліджують взаємодіюсуспільства, виробництва та навколишнього середовища.

Яскравим прикладом інтеграції біології,хімії, географії та курсом «Людина і суспільство» у цьому напрямі, можутьслужити розроблені бінарні уроки та інтегровані інформаційні стенди вперіод презентації МО БХГ. Чимало важливим в екологізації освіти євирішення питань ресурсозбереження та раціонального природокористування. Тут необходимо без уваги використання природної сировини у виробництві, за допомогоюінтеграції географії з хімією, а також бінарні уроки з тем «Еколого-флористичні та еколого-фауністичні аспекти ВКО-континенту зменшеногодо розмірів області», «Закони РФ про охорону природи", "Екологічні злочини». І щоразу завершуючи шкільний курс біології,хімії та географії учні використовують весь придбаний багаж знань у данійобласті, узагальнюють його, наводячи закономірне становище. 4. Економізація. Це напрямок, який також характерний для багатьох наук. І це невипадково, оскільки на тлі реформ, що відбуваються в країні, підвищується інтерес довсьому тому, що пов'язано з фінансово-економічною сферою діяльностітовариства. Використання інтегративного підходу в даному напрямку, дозволяє

Розвивати економічне мислення у питаннях вивчення трудової діяльності людини, що відображає одну з форм взаємодії природи та суспільства. Словом, дані напрямки, які ми використовуємо в інтеграції шкільних дисциплін, допомагають зробити важливий крок до того, щоб створити дійсне
уявлення про Землю як планету людей. Інтегративно-педагогічна діяльність вимагає як роботи одного вчителя, припустимо біології, хімії чи географії, а й спільної роботи вчителів інших шкільних дисциплін.

Така робота має низку істотних переваг, порівняно з індивідуальною. Спільними зусиллями можна вирішувати складніші і складніші творчі завдання у стислі терміни; спільно можна глибше продумати та розробити напрямок, зміст та методику роботи; зібрати багатший фактичний матеріал і зробити з нього обґрунтовані висновки. Чим більше буде в нашій школі вчителів-новаторів, тим легше здійснити інтеграцію між МО.
У зв'язку з цим вчителі МО БХГ закликають до співпраці методичні об'єднання школи для ефективної реалізації ідей інтеграції у процесі навчання. Інтеграція навчальних предметів приведе учнів до більш зацікавленого, особистісно значущого та осмисленого сприйняття знань, до формування умінь та бажання використовувати раніше отримані знання, що посилить мотивацію, дозволить
Найефективніше використовувати навчальний час. Вчитель, у свою чергу, матиме можливість розкрити свій внутрішній потенціал, свою майстерність, що дозволить йому здійснити головну мету
діяльності вчителя - бути як носієм навчальної інформації, а реалізувати роль організатора сучасного уроку. І лише в цій ситуації буде досягнуто, єдність практичної спрямованості освіти та цілісності створюваного сприйняття, яке забезпечується за рахунок інтеграції
шкільних областей знань, їх підпорядкованість предмету, що вивчається.

Міжпредметна інтеграція як умова розвитку пізнавальної потреби учнів у межах реалізації ФГОС.

У законі РФ «Про освіту» особливо наголошується, що зміст освіти має забезпечувати формування у школярів адекватної сучасному рівню та рівню освітньої програми картини світу. Отже, особлива роль процесі навчання повинна приділятися розвитку системного мислення, вмінню поповнювати свої знання, орієнтуючись у потоці інформації різного ступеня складності, мовної та соціально-культурної спрямованості. Першочергового значення тут набувають компоненти освіти, що відображають тенденції інтеграції наукового знання. Саме інтеграція визначає сьогодні стиль мислення та світогляду людини.Інтеграція – провідна тенденція розвитку наукового пізнання у сучасних умовах (слайд).

У 1 ступені школи закладається фундамент для наступних етапів освіти. Перед початковою школою стоять гранично точні освітні цілі - завдання: закласти основи всебічного розвитку дітей, забезпечити формування міцних навичок швидкого, усвідомленого, виразного читання, рахунку, грамотного письма, розвиненого мовлення, культури поведінки. У цих вимогах наголошується на важливості формування у школярів навичок раціональної організації навчальної праці, навчальних навичок, які в сукупності забезпечують надійну основу для подальшої навчально-пізнавальної діяльності школярів. Сприяють придбанню глибоких та міцних знань.

p align="justify"> У підвищенні результативності навчання в початкових класах, виховної значущості предметів поряд з іншими методичними питаннями велике значення має використання міжпредметних зв'язків. При їхньому систематичному та цілеспрямованому здійсненні перебудовується весь процес навчання, тобто вони виступають як сучасні принципи, які ведуть до інтеграції.«Міжпредметна інтеграція є неодмінною умовою процесу навчання» В.М.Максимова (слайд). Інтеграція в навчанні проявляється в тому, що сумарний вплив освітніх компонентів на учнів набагато активніший і кращий, ніж вплив кожного з них окремо, що забезпечує позитивний результат навчання.

Ідея інтеграції освіти дедалі наполегливіше заявляє себе і змушує педагогів шукати ефективні шляхи її реалізації. На сьогодні позначився ряд різних підходів та напрямів у цій галузі.

Ефективні шляхи реалізації інтеграції:

  • інтеграція через пошук міжпредметних зв'язків;
  • тематичне планування за принципом одночасного проходження подібних тем різних навчальних дисциплінах;
  • розробка нових навчальних курсів, що поєднують у собі інформацію з різних предметів (слайд)

Все це свідчить про незвичайну актуальність самої проблеми інтеграції.

Предметна система навчання у школі орієнтує учнів на диференційоване засвоєння знань із різних галузей.

Процеси інтеграції знань безперервно пов'язані з їхньою диференціацією (слайд)

Потоки інформації та їх обсяги такі великі, що стає важко своєчасно та якісно відстежити необхідну інформацію з будь-якого з напрямів наукового знання. Більшість інформації залишається незатребуваною. У зв'язку з цим важливо показати шляхи здобуття знань через методологію. Це дозволить учням самостійно оперувати необхідними у житті знаннями та консолідувати зміст навчального матеріалу в ціле для вирішення проблемної ситуації.

Поняття «система» та «інтеграція» близькі.

Системний підхід є основою інтеграції знань (слайд)

Системний підхід у педагогіці забезпечує розгляд шкільної освіти як відкритої системи, що функціонує законами систем. Інтеграція знань може виступати одним із шляхів мобільності та варіативності змісту освіти.

При організації інтегрованого навчання з'являється можливість показати світ у всьому різноманітті із залученням різних знань: літератури, іноземної мови, музики, живопису тощо, що сприяє емоційному розвитку дитині та формуванню її творчого мислення.

Інтегрований урок – це жива творчість вчителя та учня (слайд).

Методика інтегрованого уроку забезпечує діяльність вчителя і учня лише на рівні суб'єктних відносин, у яких виникають змогу спільної творчості та саморозвитку учасників освітнього процесу.

Перебудова процесу навчання на основі міжпредметних зв'язків позначається на його результативності:

Результативність процесу навчання з урахуванням міжпредметних зв'язків:

  • знання набувають якості системності;
  • вміння стають узагальненими, комплексними;
  • посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів;
  • ефективно формується їхня переконаність і досягається всебічний розвиток особистості (слайд)

Висновок : Актуальність проблеми інтеграції обумовлена ​​та викликає необхідність змін у навчанні підростаючого покоління, підвищення якості знань, практичних умінь, рівня вихованості, пізнавальної потреби (слайд).

Попередній перегляд:

Щоб скористатися попереднім переглядом презентацій, створіть собі обліковий запис Google і увійдіть до нього: https://accounts.google.com


Підписи до слайдів:

Міжпредметна інтеграція як умова розвитку пізнавальної потреби у рамках реалізації ФГОС. Катаєва А.В., учитель початкових класів

Інтеграція – провідна тенденція розвитку наукового пізнання у сучасних умовах

«Міжпредметна інтеграція є неодмінною умовою процесу навчання» В. Н. Максимова

Ефективні шляхи реалізації інтеграції: - інтеграція через пошук міжпредметних зв'язків; тематичне планування за принципом одночасного проходження подібних тем різних навчальних дисциплінах; розробка нових навчальних курсів, що поєднують у собі інформацію з різних предметів

Процеси інтеграції знань безперервно пов'язані з їхньою диференціацією

Системний підхід є основою інтеграції знань

Інтегрований урок – це жива творчість вчителя та учня

Результативність процесу навчання на основі міжпредметних зв'язків: знання набувають якості системності; вміння стають узагальненими, комплексними; посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів; ефективно формується їхня переконаність і досягається всебічний розвиток особистості

Висновок: Актуальність проблеми інтеграції зумовлена ​​та викликає необхідність змін у навчанні підростаючого покоління, підвищення якості знань, практичних умінь, рівня вихованості, пізнавальної потреби